Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Шилової М.О.,

представника відповідача Корчук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 року

у справі № 826/8213/14

за позовом приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" (далі позивач, ПрАТ "Енергополь-Україна")

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі відповідач, ДПІ в Оболонському районі)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ПрАТ "Енергополь-Україна" звернулось у червні 2014 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ в Оболонському районі про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2013 року № 0001132202.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149, п. 185.1 ст. 185, п. 188 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі ПК України (2755-17) ), що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Будтрансінвест-груп" за період жовтень 2011 року, січень, квітень, травень, червень, липень 2012 року, за результатами якої складено акт від 06.02.2013 року № 117/22.2-10/20022334, яким встановлено порушення позивачем вимог, зокрема: п. 185.1 ст. 185, п. 188 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого позивачем, серед іншого, занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на загальну суму 1 733 334,00 гривні.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято, серед інших, податкове повідомлення-рішення від 26.02.2013 року № 0001132202, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1 733 334,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 866 667,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

З аналізу наведених норм випливає, що обовязковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг, а отже під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Як вірно зауважено судами попередніх інстанцій, при здійсненні такого контролю податковому органу необхідно перевіряти факт укладення та виконання відповідних договорів саме між особою, яка виконувала роботи і склала податкові накладні та особою, яка сформувала податковий кредит.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у перевіряємий період між позивачем та ТОВ "Будтрансінвест-груп" було укладено ряд договорів будівельного підряду.

За результатами виконання умов зазначених договорів вказаним контрагентом було виписано на адресу позивача податкові накладні, наявні у матеріалах справи, на підставі яких останнім було сформовано податковий кредит у розмірі 1 733 334,00 гривні.

На підтвердження правомірності формування вказаної суми податкового кредиту за вказаними господарськими операціями позивачем долучено до матеріалів справи копії актів приймання будівельних робіт, довідок про вартість виконаних робіт /та витрат/, виписок по особовому рахунку у банку.

Разом з тим, як вірно зауважено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, правову оцінку зазначених письмових доказів та доводів податкового органу про безтоварність операцій позивача з даним контрагентом було надано судом, зокрема, за результатами розгляду справи № 826/8593/13-а за позовом ПрАТ "Енергополь-Україна" до ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2013 року № 0001142202 та № 0001152202, які були прийняті на підставі висновків акту перевірки від 06.02.2013 року № 117/22.2-10/20022334, серед інших, про неправомірне формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених ТОВ "Будтрансінвест-груп" за результатами виконання умов спірних договорів будівельного підряду. Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 року, встановлено фактичне здійснення господарських операцій ПрАТ "Енергополь-Україна" з ТОВ "Будтрансінвест-груп", що підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку, у звязку з чим задоволено адміністративний позов.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, з урахуванням положень ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшли вірного висновку, що фактичне здійснення спірних господарських операції між позивачем та ТОВ "Будтрансінвест-груп" обумовлених вказаними правочинами не підлягає доказуванню під час вирішення даної справи.

З аналізу наведених вище норм та встановлених обставин справи суд касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій у повній мірі визначено безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу та правомірно задоволено позовні вимоги ПрАТ "Енергополь-Україна", зокрема, скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 210, 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 року у справі № 826/8213/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.