розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Високопільської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання протиправними дій та зобовязання здійснити нарахування та виплату грошової допомоги за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Високопільського районного суду Херсонської області від 12 травня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року, -

ОСОБА_4 звернулась до Високопільського районного суду Херсонської області з позовом в якому просила визнати протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Високопільської районної державної адміністрації Херсонської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів та зобовязати здійснити нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу".

Постановою Високопільського районного суду Херсонської області від 12 травня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року залишено без змін постанову Високопільського районного суду Херсонської області від 12 травня 2011 року.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі, на підставі наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

ОСОБА_4 з 19 грудня 1995 року по 14 вересня 2010 року працювала на державній службі, про що свідчить запис в трудовій книжці.

Згідно наказу Управління праці та соціального захисту населення Високопільської районної державної адміністрації Херсонської області № 47 від 14 вересня 2010 року, позивача звільнено з займаної посади відповідно до ст. 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" та п.2 ст. 40 КЗпП України

З 15 вересня 2010 року перебуває на обліку та отримує пенсію згідно Закону України "Про державну службу" (3723-12) та ст. 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні".

Загальний трудовий стаж позивача складає близько 34 років, з них державної служби близько 28 років.

07 лютого 2011 року позивач звернулась до відповідача із заявою про надання грошової допомоги в розмірі 10 місячних окладів.

Листом від 03.03.2011 року № 24/01-21 відповідачем була надана відповідь про відмову у задоволені вимоги щодо виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів, а також повідомлено, що позивачу виплачена грошова допомога відповідно до ст. 44 КЗпП України у розмірі середньомісячного заробітку.

Не погоджуючись з вказаною відповіддю, позивач звернулася до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач не має права на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, оскільки на момент припинення службово-трудових відносин відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з виявленою невідповідністю позивача займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, у відповідача не було підстав (зобов'язання) для нарахування та виплати позивачу 10 посадових окладів, так як зазначені підстави припинення державної служби для такої виплати не передбачені ст. 37 Закону України "Про державну службу", а тому лише виплачується вихідна допомога у розмірі не меншому середнього місячного заробітку, як це передбачено ст. 44 КЗпП України.

Проте, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 13 статті 37 Закону України "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу", крім загальних підстав, передбачених Кодексом Законів про Працю України (322-08) , державна служба припиняється у разі досягнення державним службовцем граничного віку проходження держслужби (для жінок 55 років згідно зі статтею 23 цього ж Закону), що по суті є виходом на пенсію.

Водночас, статтею 38 Кодексу Законів про Працю України передбачено, що вихід на пенсію визначається як підстава для розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Норми Закону України "Про державну службу" (3723-12) , якими врегульовані питання пенсійного забезпечення державних службовців, не передбачають права на достроковий вихід на пенсію чи скорочення пенсійного віку.

Разом з тим, така можливість передбачена Законом України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" (3721-12) , який визначає основні засади державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку і спрямований на формування в суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпечення їх активного довголіття.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, зокрема, у звязку із виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоровя, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків 25 років, для жінок 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.

Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоровя, які перешкоджають продовженню даної роботи, передбачена пунктом 2 статті 40 Кодексу Законів про Працю України як окрема підстава розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Звільнення за цим пунктом допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відповідно до статті 44 Кодексу Законів про Працю України працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Отже, підставою для звільнення за пунктом 2 статті 40 Кодексу Законів про Працю України не є вихід працівника на пенсію.

Таким чином, Законом України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" (3721-12) і Законом України "Про державну службу" (3723-12) врегульовані різні суспільні відносини: норми Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" (3721-12) спрямовані на реалізацію державної політики щодо ветеранів праці та громадян похилого віку, а нормами Закону України "Про державну службу" (3723-12) врегульовано професійну діяльність державних службовців щодо практичного виконання завдань і функцій держави і цей Закон є спеціальним у згаданих правовідносинах.

Системний аналіз вищезгаданих норм права з урахуванням відмінності відносин, які ці норми регулюють, давали підстави вважати, що право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів мають державні службовці, державна служба яких припинена у звязку з виходом на пенсію. У разі ж припинення службово-трудових відносин у звязку з невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоровя державному службовцю виплачується вихідна допомога, передбачена статтею 44 Кодексу Законів про Працю України.

Водночас Конституційний Суд України у Рішенні від 26 листопада 2013 року № 11-рп/2013 (v011p710-13) розяснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини 13 статті 37 Законом України "Про державну службу" з наступними змінами в системному звязку з положеннями пункту 2 частини 1 частини 2 статті 40 Кодексу Законів про Працю України, статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" з наступними змінами необхідно розуміти так, що у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не повязане з досягненням пенсійного віку, визначеного в частині першій статті 37 Законом України "Про державну службу".

Конституційний Суд України відповідно до пункту 4 статті 13 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР Про Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Статтею 69 цього Закону визначено, що рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обовязковими до виконання.

Таким чином, рішення Управління праці та соціального захисту населення Високопільської районної державної адміністрації Херсонської області про відсутність підстав для виплати позивачу, передбаченої статтею 37 Закону України "Про державну службу" допомоги при звільненні по ч. 2 ст. 40 Кодексу Законів про Працю України, є неправомірним.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладену в постанові від 03 червня 2014 року (справа № 21-35а14), яка відповідно до статті 244-2 КАС України є обовязковою для всіх судів України.

Зважаючи на те, що по справі не потрібно збирати або додатково перевіряти докази, обставини справи зясовані повно, але висновки не відповідають встановленим обставинам та допущені помилки в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів вважає можливим ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

За правилами частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Високопільського районного суду Херсонської області від 12 травня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Високопільської районної державної адміністрації Херсонської області щодо відмови у нарахуванні та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів.

Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Високопільської районної державної адміністрації Херсонської області здійснити нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу"