Відкрите акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про визнання дій щодо складання податкових повідомлень форми "Р" неправомірними та скасування податкових повідомлень форми "Р".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2012 року у справі № 2а/0470/11450/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року, позов задоволено частково. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення форми "Р" Дніпропетровської митниці від 14.08.2012 року № 158 та № 159. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної перевірки стану дотримання ВАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" законодавства України з питань митної справи при митному оформленні керамічних будівельних виробів, які були класифіковані в межах товарної позиції 6902, відповідачем складено акт від 30.07.2012 року № Н67/12/110000000/5393116, яким встановлено порушення вимог Закону України "Про Митний тариф України" (584-18) в частині правильності класифікації товарів.

Перевіркою встановлено, що позивачем у 2010 році заявлено до митного оформлення товари, які оформлені за ВМД та класифіковані згідно УКТЗЕД за товарною підкатегорією 6902 20 91 00, до яких застосовується 2 % ставки ввізного мита та товари, класифіковані згідно УКТЗЕД за товарною підкатегорією 6902 20 99 00, до яких застосовується 5 % ставки ввізного мита.

За результатами перевірки, митний орган прийшов до висновку, що згідно вимог УКТЗЕД і Правил 1, 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів, товари, ввезені позивачем, повинні класифікуватися у товарній підкатегорії 6904 90 00 00, для яких ставка ввізного мита становить 10 % митної вартості товарів.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення форми "Р" від 14.08.2012 року № 158, у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України у розмірі 259 058, 06 грн.; № 159, у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на додану вартість у розмірі 51 811, 61 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про задоволення позову, оскільки митний орган, приймаючи вантажно-митні декларації, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар на митну територію України, то в подальшому не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобовязань.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Статтею 86 Митного кодексу України встановлено, що митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Правові засади застосування ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України регулюються Законом України "Про Митний тариф України" (584-18) , приписами якого визначено, що митний тариф України - це систематизований згідно з УКТЗЕД перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Класифікація товарів за УКТЗЕД - це віднесення товарів до певного класу із цифровим позначенням (кодом), від якого залежить оподаткування товару, а також надання необхідних пільг, преференцій, якщо вони передбачені законодавством.

Відповідно до Наказу Держмитслужби України № 314 "Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації" (z0439-05) встановлено, що працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення, та здійснення митного контролю. При цьому у п.17 розділу ІІІ Порядку вказано, що при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами). Пункт 25 Порядку містить норму, за якою посадова особа митного органу ініціює проведення митного огляду, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються або результати перевірки правильності класифікації та кодування товарів, визначення країни походження тощо, потребуються проведення такого огляду.

Статтею 313 Митного кодексу України встановлено, що митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Таким чином, митний орган самостійно класифікує товар, а відповідно і визначає суму мита, збору, податку на додану вартість до сплати.

Обов'язки декларанта передбачені ст. 88 Митного кодексу України, яка передбачає, що декларант не визначає код товару, він лише заявляє (декларує) його у вантажно-митній декларації. А митний орган самостійно класифікує товар, визначає суму мита та податку на додану вартість, що підлягають сплаті декларантом.

Відповідно до ст. 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови існування обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при проведенні митного оформлення товару керамічні будівельні вироби, товар задекларовано в товарній підкатегорії 6902 20 91 00 згідно УКТЗЕД, до якого застосовується 2 % ставки ввізного мита та за товарною підкатегорією 6902 20 99 00, до якого застосовується 5 % ставки ввізного мита.

Під час здійснення митного контролю та приймаючи від позивача ВМД та пропускаючи товар на митну територію України, відповідач погодився з відомостями щодо коду товару згідно УКТЗЕД. Тобто з боку посадових осіб відповідача зауважень до ВМД поданих позивачем не було, про що свідчить печатки Дніпропетровської митниці.

Таким чином, у разі якщо під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД, поданих позивачем, були відсутні, відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених вантажно-митних декларацій, у тому числі і правильність коду товару, в подальшому він не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару.

Судами попередніх інстанцій правильно вказано про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови існування обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення законодавства.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у митного органу таких підстав не було, а перевірка звелась до аналізу складу керамічних будівельних виробів, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позовних вимог.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зроблений правильний висновок щодо неправомірності прийнятих податкових повідомлень форми "Р".

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року у справі № 2а/0470/11450/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.