Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі Автономної Республіки Крим до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі Автономної Республіки Крим на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 січня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року,

У січні 2012 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість зі сплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 890,34 грн.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій і постановити нове про задоволення позову. Зазначає, що у звязку з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" від 08 липня 2010 року № 2461-VI (2461-17) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени їх сімей, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобовязані сплачувати до Пенсійного фонду України страхові внески у розмірі не менше мінімального страхового внеску у місяць, обчисленого з розрахунку встановленої законодавством мінімальної заробітної плати, помноженої на тариф відрахувань до Пенсійного фонду України (33,2%). При цьому до сплати страхових внесків зараховується відрахування від сплати єдиного (42%) або фіксованого (42%) податку, які поступають від органів Держказначейства України. Згідно з вимогами Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" (1058-15) сплата страхових внесків здійснюється щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу (за ІІІ квартал 2010 року до 20 жовтня 2010 року, за IV квартал до 20 січня 2011 року). Страхові внески, донараховані Управлінням Пенсійного фонду України у Ленінському районі Автономної Республіки Крим, у встановлений законодавством термін не сплачені. У передбаченому Законом порядку вимогу Управління відповідач не оскаржував.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено наступне.

Розмір заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед Управлінням Пенсійного фонду України у Ленінському районі Автономної Республіки Крим зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування становить 890,34 грн.

Відповідачу була направлена вимога від 24 січня 2011 року за № 234.4Ф про сплату боргу за ІV квартал (жовтень грудень) 2010 року, що була отримана нею 19 лютого 2011 року.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, прийшов до висновку, що позивачем не врахований пункт 3.2 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 року 22-2 (z1014-10) , відповідно до якого фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік. Тобто страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, відповідач повинен був сплатити не пізніше ніж через 20 днів із дня закінчення цього періоду, а саме до 20 квітня 2011 року. Вимога Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі Автономної Республіки Крим від 24 січня 2011 року № 234.4Ф була прийнята передчасно та всупереч вимогам чинного законодавства.

Проте з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись не можна.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (1058-15) (далі Закон № 1058-IV (1058-15) ).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

До членів сімей фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття цією діяльністю.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено статтею 20 Закону № 1058-IV та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (z0064-04) (далі - Інструкція).

Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

За правилами абзацу першого частини шостої статті 20 Закону № 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для таких страхувальників, як відповідач, є квартал.

Згідно з підпунктом 5.1.4 пункту 5.1 Інструкції нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками (крім гірничих підприємств) шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Законом України "Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (2154-17) та "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" (1058-15) від 08 липня 2010 року № 2461-VI (далі Закон № 2461-VI (2461-17) ) були внесені зміни до підпункту 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV (1058-15) , а саме:

" 4) фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески". Закон № 2461-VI (2461-17) набрав чинності 17 липня 2010 року.

Отже, органом Пенсійного фонду України відповідачу було донараховано страхові внески, про що складено відповідне повідомлення-розрахунок.

Як вбачається з повідомлення-розрахунку для підрахунку суми додаткового внеску визначеного до стягнення у вимозі Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі Автономної Республіки Крим від 24 січня 2011 року № 234.4Ф на суму у розмірі 890,34 грн було враховано різницю між сумою мінімального страхового внеску 33,2 % від розміру мінімальної заробітної плати в поточному місяці та сумою внеску в складі єдиного податку 6 грн від його розміру. Ця різниця становить суму необхідної доплати до мінімального страхового внеску до Пенсійного фонду.

Отже, позивач за жовтень грудень 2010 року повинна була додатково сплачувати до Пенсійного фонду суму страхових внесків в розмірі 890,34 грн (за жовтень, листопад: 301,12 грн 6 грн = 295,12 грн за кожний місяць; за грудень: 306,10 грн 6 грн. = 300,10 грн).

Спірна вимога прийнята на підставі частини третьої статті 106 Закону № 1058-IV, відповідно до якої територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Частина третя статті 106 Закону № 1058-IV, що передбачала право територіальних органів Пенсійного фонду щодо складання вимоги, виключена згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (2464-17) (далі Закон № 2464-VI (2464-17) ), який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Разом з тим, абзацом пятим пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 2464-VI (2464-17) передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Згідно з положеннями пункту 8.2 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом пяти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Проте з даних картки особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, датованої 23 січня 2012 року, (а.с.14) вбачається, що відповідач в 2011 році мала недоїмку зі сплати страхових внесків в розмірі 673,04 грн.

Суди попередніх інстанцій зазначених обставин не встановили та не перевірили чи мала відповідач недоїмку зі сплати страхових внесків за ІV квартал 2010 року.

Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з положеннями частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 січня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.