за участі представника ОСОБА_4 ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку у залі суду адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії за касаційною скаргою Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року

У травні 2013 року ОСОБА_4 в Окружному адміністративному суді м. Києва предявила позов до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем надано негативний висновок стосовно можливості відведення їй земельної ділянки по АДРЕСА_1 для індивідуальної забудови.

Вважає, що такого висновку відповідач дійшов помилково й без дотримання вимог чинного законодавства, що призвело до порушення її права на отримання у власність земельної ділянки.

З урахуванням змін до позовних вимог, просила суд:

- визнати неправомірними дії відповідача в частині надання негативного висновку стосовно можливості відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для індивідуальної забудови;

- зобов'язати відповідача надати відповідний висновок за результатами проведених експертизи та обстеження стосовно можливості відведення земельної ділянки під малоповерхову забудову на АДРЕСА_1;

- зобов'язати відповідача надати витяг з МІАС ЗМД МКК згідно з рішенням Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 63/9120 Про тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2013 року скасовано та прийнято нову постанову.

Адміністративний позов задоволено частково.

Визнано дії Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) неправомірними.

Зобов'язано Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_4

В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його рішення скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2013 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що лист відповідача від 29 серпня 2012 року № 11176/0/18-3/27-12 не є висновком щодо відповідності заявленої ініціативи містобудівній документації або ситуації та наявних містобудівних умов та обмежень, що мають бути враховані при розробці документації із землеустрою.

Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком суду першої інстанції, скасував його рішення та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову. При цьому суд дійшов висновку про те, що висновок Головного управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 серпня 2012 року № 11176/0/18-3/27-12 прийнято без дотриманням принципу обґрунтованості.

Така правова позиція суду апеляційної інстанції є правильною, оскільки вона є такою, що ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідач повинен був вчиняти дії на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обовязок судів щодо перевірки правомірності прийнятих субєктом владних повноважень рішень на предмет їх відповідності вказаним вимогам випливає з положень частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У цій справі обовязок довести правомірність своїх дій, які оскаржуються, покладається на відповідача.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно із частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або дає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування обєкта вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Департамент містобудування та архітектури діє на підставі Положення про Головне управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 16 листопада 2012 року № 2052 (ra2052017-12) .

Відповідно до пункту 2 статті 6 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15 липня 2004 року № 457/1867 (ra0457023-04) (яке діяло на момент звернення позивача) Головне управління містобудування та архітектури розглядає клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою протягом трьох робочих днів та надсилає до Головного управління земельних ресурсів свій висновок щодо відповідності заявленої ініціативи містобудівній документації або ситуації та наявних містобудівних умов та обмежень, що мають бути враховані при розробці документації із землеустрою.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано відповідь листом від 29 серпня 2012 року № 11176/0/18-3/27-12 на запит Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) від 18 травня 2012 року № 03-345/13227 стосовно відведення ОСОБА_4 земельної ділянки у приватну власність для будівництва, обслуговування і експлуатації жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

До запиту Головного управління земельних ресурсів було долучено: доручення заступника Київського міського голови секретаря Київської міської ради від 18 квітня 2012 року № 29/233-Ю-216/2, звернення ОСОБА_4 від 13 квітня 2012 року, схема розташування земельної ділянки.

Листом від 10 грудня 2012 року Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) позивачу надано відповідь стосовно передачі у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, в якому повідомлено, що Головне управління містобудування та архітектури своїм висновком від 29 серпня 2012 року № 11176/0/18-3/27-12 зазначило, що відведення зазначеної земельної ділянки суперечить затвердженій містобудівній діяльності, вимогам ДБН 360-92** та чинному законодавству України.

Між тим, відповідно до пункту 3.4 ДБН 360-92** Планування і забудова міських, сільських поселень садибну забудову у містах слід розміщувати: у межах міста переважно на вільних територіях, включаючи ділянки, які раніше вважалися непридатними для будівництва, на територіях реконструйованої забудови, існуючої індивідуальної садибної забудови і тієї, що зберігається, враховуючи необхідність збереження характеру міського середовища, що склалося; у приміських зонах та резервних територіях, що входять у межі міста, за винятком зелених зон; у нових селищах і тих, що розвиваються, розміщених у межах 30-40- хвилинної транспортної доступності.

Водночас вказаний нормативно-правовий акт не містить в собі прямої заборони на розміщення садибної забудови у межах багатоповерхової житлової забудови, на що правильно вказав суд апеляційної інстанції.

У матеріалах справи відсутні докази того, що земельна ділянка, яку ОСОБА_4 просить передати їй у приватну власність, за функціональним призначенням віднесена до багатоповерхової житлової забудови.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції послався на наявність рішення Київської міської ради від 23 квітня 2009 року № 445/1501 (ra0445023-09) , згідно із яким іншим особам, зокрема, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, передано у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

За таких обставин суд апеляційної інстанції правильно вказав на те, що висновок Головного управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який міститься у листі від 29 серпня 2012 року № 11176/0/18-3/27-12, прийнято без дотриманням принципу обґрунтованості.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії залишити без зміни.