Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Олексієнка М.М.., Швеця В.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Укртрансінспекції у м. Києві про скасування наказу від 24.07.2013 року № 157"ос", поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

У серпні 2013 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати незаконним і скасувати наказ від 24.07.2013 року № 157"ос"; поновити його на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на наземному транспорті в Управлінні Укртрансінспекції в м. Києві Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення по день прийняття постанови у справі та моральну шкоду в розмірі 25000 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі представник позивача ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання наказу Голови Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті № 290 від 04.04.2013 року "Про проведення службового розслідування" комісією проведено службове розслідування, у ході якого було встановлено, що позивач неналежним чином виконував основні обов'язки державного службовця, передбачені ст. 10 Закону України "Про державну службу", а саме: ним допущено недодержання актів законодавства; порушення прав і свобод людини і громадянина, незабезпечення ефективної роботи та завдань державних органів відповідно до компетенції, що свідчить про порушення присяги державного службовця.

Позивач вносив данні до програми, які не відповідали дійсності, здійснював оформлення дозволів на автотранспорті засоби, які не здійснювали такі перевезення. При цьому, оформлені позивачем дозволи знаходились у осіб, яким вони не оформлялись, що є порушенням п. 3.2, 3.5, 3.6 Порядку оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку. Зазначені порушення з боку позивача були систематичні.

Наказом відповідача від 24.07.2013 року № 157"ос" позивача було звільнено з посади головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на наземному транспорті у зв'язку із припиненням державної служби відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" за порушення Присяги державного службовця і ст. 7 КЗпП України.

На виконання наказу Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті від 04.04.2013 року № 290 "Про проведення службового розслідування" було утворено комісію з проведення службового розслідування щодо правомірності дій окремих посадових осіб Управління Укртрансінспекції у м. Києві під час видачі дозвільних документів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів.

Здійснити перевірку фактів та з'ясувати всі обставини комісія повинна була у термін з 08.04.2013 року по 07.06.2013 року. Однак, у період з 21.03.2013 року по 29.04.2013 року та з 07.05.2013 року по 06.06.2013 року позивач знаходився на лікарняному і щорічній основній відпустці, а тому згідно з абз. 3 п. 3 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року № 950 (950-2000-п) (далі Порядок), проведення перевірки відповідачем було правомірно продовжено до 22.07.2013 року.

Для надання пояснень членам комісії з проведення службового розслідування щодо порушення чинного законодавства під час надання адміністративних послуг по видачі дозвільних документів наказом відповідача від 14.05.2013 року № 128"ос" позивача було відкликано з відпустки.

Пояснення позивачем було надано 07.06.2013 року, оскільки фізичної змоги з'явитись раніше ніж 06.06.2013 року він не мав.

Пунктом 7 Порядку визначені права особи, щодо якої проводиться службове розслідування, під час службового розслідування.

Відповідно до абз. 6 п. 9 Порядку особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, повинна підписати акт службового розслідування, а у разі відмови її підписати члени комісії складають відповідний акт, який додається до акта службового розслідування.

Від позивача не надходила вимога щодо розгляду вказаного акту в його присутності і він не з'явився для його підписання у звязку з чим цей акт розглядався в межах чинного законодавства і членами комісії правомірно складено також і акт про відмову позивача у підписанні акта службового розслідування.

Припинення державної служби на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" (порушення присяги) є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою для припинення державної служби є порушення посадовою особою службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення, повинно бути мотивовано.

Позивача за час проходження державної служби неодноразово було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за наказами відповідача від 19.11.2012 року № 85, від 30.04.2013 року № 123 із оголошенням догани, з якими позивач був належним чином ознайомлений, що підтверджується його особистим підписом.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку стоовно порушення позивачем присяги державного службовця, що проявилось у систематичному порушенні трудової дисципліни, зокрема, Порядку оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку, що у цілому призводить до порушення функціонування державного органу і виконання відповідних завдань, покладених на відповідача законодавством.

Враховуючи усі обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові з огляду на те, що відповідач діяв в межах наданої компетенції, згідно вимог законодавства і не порушував права та законні інтереси позивача.

Доводи касаційної скарги зроблених цими судами висновків не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.