розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі ГУ МВС України в Одеській області), Ширяєвського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі Ширяєвський РВ) про визнання протиправними наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,

У серпні 2013 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати наказ ГУ МВС України в Одеській області від 5 липня 2013 року № 285о/с про його звільнення з органів внутрішніх справ та наказ від 10 червня 2013 року № 1237 про покарання працівників Ширяєвського РВ; поновити позивача на посаді інспектора відділу Державної автомобільної інспекції Ширяєвського РВ, а також стягнути з ГУ МВС України в Одеській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працював в органах внутрішніх справ на посаді інспектора ВДАІ Ширяєвського РВ.

За участю позивача близько 14.00 години 8 червня 2013 року в смт. Ширяєве Одеської області сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої позивач передав управління автомобілем ВАЗ-21102, державний номер НОМЕР_1, що знаходився у його володінні, ОСОБА_6, який не справився з керуванням, і автомобіль перевернувся та вдарився в залізобетонний стовп. Від отриманих ушкоджень ОСОБА_6 помер, а позивач зазнав тілесних ушкоджень.

Згідно до висновку службового розслідування подія сталася внаслідок вкрай низьких морально-ділових якостей старшого сержанта ОСОБА_6 та старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, грубого ігнорування ними вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Закону України "Про міліцію" (565-12) , Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу Органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22 лютого 2012 року № 155 (z0628-12) , та звернення колегії МВС України в Одеській області № 1237 о/с.

У відповідності до положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області від 5 липня 2013 року № 285о/с старшого лейтенанта міліції, інспектора відділення ДАІ Ширяєвського РВ ОСОБА_4 звільнено за п. 66 (за дискредитацію).

Згідно ст. 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України.

Відповідно до п. 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) (далі Положення), особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно ст. 1 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України (далі Статут) службова дисципліна дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Статуту дисциплінарний проступок визначений як невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (Ст. 5 Статуту).

Відповідно до п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР від 29.07.1991 р. (114-91-п) , особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю позивача в період з 8 червня 2013 року по 27 липня 2013 року наказом начальника Головного управління від 23 жовтня 2013 року № 567о/с частково змінено пункт наказу від 5 липня 2013 року № 285о/с в частині звільнення позивача, а саме не з 8 липня 2013 року, а з 27 липня 2013 року, тобто період непрацездатності позивача враховано при прийнятті наказу про звільнення.

Враховуючи усі обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові з огляду на те, що відповідач діяв в межах наданої компетенції, відповідно до вимог законодавства і не порушував права та законні інтереси позивача.

Доводи касаційної скарги зроблених цими судами висновків не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.