головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Мороза В. Ф., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль Україна" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування картки відмови у митному оформленні товару та рішення про коригування заявленої митної вартості, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль Україна" звернулось з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів, в якому просило:

визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00544 від 30 вересня 2013 року Дніпропетровської митниці Міндоходів України;

визнати протиправною та скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості за № 110070000/2013/200449/1 від 30 вересня 2013 року Дніпропетровської митниці Міндоходів України;

повернути з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість у сумі 6 589 грн 05 коп, що перерахована як фінансова гарантія сплати митних платежів, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Профіль України".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року в задоволені позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову частково: визнано протиправними та скасовано картку відмову у митному оформленні товарів № 110100000/2013/00544 від 30 вересня 2013 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200449/1 від 30 вересня 2013 року Дніпропетровської митниці Міндоходів; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги в межах ч. 2 ст. 220 КАС України, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 10 грудня 2012 року між ТОВ "Торговий Дім Профіль Україна" (покупець) та нерезидентом "Shandong Huayn New Material Co. Ltd." (Китайська Народна Республіка) (продавець) укладено контракт № HNM2012/12/10 на поставку товару (прокат плоский з нелегованої сталі з покриттям цинком, шляхом занурення в розплавлений цинк, марка сталі SGCC, ступінь покриття Zn 60 г/м2). Умови поставки товару визначаються додатками до договору.

24 липня 2013 року сторони узгодили між собою додаток до контракту - специфікацію № 14, відповідно до якої визначено опис товару: прокат плоский, оцинкований гарячим способом, марки SGCC, відповідно до стандарту JIS G 3302, та технічні характеристики товару, допустимі відхилення, пакування, загальна вага товару, узгодили умови оплати як 100% передплата, умови поставки - FOB.

Для митного оформлення партії товару позивачем 30 вересня 2013 року подано до Дніпропетровської митниці Міндоходів вантажно-митну декларацію форми МД-2 № 110100000/2013/230715 та обрано перший метод відповідно до ціни контракту та специфікації, яка передбачена цим контрактом. Разом з наданою вантажно-митною декларацією позивачем у якості додатків на обґрунтування заявленої митної вартості надано: картку обліку особи, яка здійснює операцію з товарами, 110/2012/0001937 від 03 грудня 2012 року; контракт № HNM2012/12/10 від 10 грудня 2012 року; залізничну накладну № 40308611 від 25 вересня 2013 року; коносамент № QDGY001434 від 14 серпня 2013 року; банківські платіжні документи від 24 вересня 2013 року, які підтверджують вартість товару; калькуляцію транспортних витрат № 1692 від 20 вересня 2013 року; виписки з бухгалтерської документації від 26 липня 2013 року та від 24 вересня 2013 року; каталог виробника товару від 08 серпня 2013 року; прейскуранти, надані продавцем, від 08 серпня 2013 року; розрахунки ціни товару (калькуляція) від 08 серпня 2013 року; рахунок-фактуру № HYS-13014-3IN від 08 серпня 2013 року; пакувальні листи від 08 серпня 2013 року; рахунок-проформу № HYS-13014IN від 24 липня 2013 року; довідку від Лівобережної МДПІ № 84 від 10 липня 2013 року; результати радіологічного контролю № 2761 від 14 серпня 2013 року; резервну позицію № 915 від 26 липня 2013 року; сертифікати від виробника про проходження товару № ССРІТІ125358730 від 10 серпня 2013 року; митну декларацію країни відправника вантажу № 425820130580618126 від 09 серпня 2013 року. Встановлено, що поставка товару відбувалась на умовах FOB CN Qingdao.

При перевірці поданих документів митний орган дійшов висновку, що документи не містять всіх даних для визначення митної вартості товару за основним методом.

Обґрунтовуючи неможливість застосувати метод за договором, митниця посилалась на те, що подані документи містять розбіжності, а саме: дата оплати не кореспондується з датою фактичного відвантаження відповідно до дати коносаменту (14.08.2013 року) та не відповідають умовам доповнення за № 14 від 24 липня 2013 року до зовнішньоекономічного контракту; встановлена невідповідність умов та термінів оплати згідно доповнення за № 14 від 24 липня 2013 року до зовнішньоекономічного контракту (100% передплата) та прайс-листа виробника від 08 серпня 2013 року (5% передплата до виробництва та 95% оплата балансу за 10 днів до прибуття судна до порту доставки); у якості документа, що містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, декларантом надано довідку перевізника від 20 вересня 2013 року за № 1692 про транспортні витрати, бухгалтерська довідка не є документом первинного обліку; не надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг.

Крім того, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця послалась на те, що митна вартість ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях товарів.

З цих підстав митний орган запропонував ТОВ "Торговий Дім Профіль Україна" надати додаткові документи, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за 0,85 доларів США за 1 кг, згідно подібної поставки ВМД № 101060000/2013/12797 від 30 липня 2013 року, за умовою транспортування CIF UA Одеса.

30 вересня 2013 року відповідачем винесено рішення № 10070000/2013/200449/1, яким ціна товару збільшена внаслідок застосування другорядного методу визначення митної вартості товару, митну вартість товару визначено замість 0,75 доларів США за 1 кг як 0,85 доларів США за 1 кг. На підставі цього рішення відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00544 від 30 вересня 2013 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням Митниці, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Торговий Дім Профіль Україна" при поданні до митного органу митну декларацію не обґрунтовано застосував перший метод, як основний метод визначення митної вартості товарів за ціною контракту. Суд першої інстанції зазначив, що Дніпропетровська митниця Міндоходів мала підстави змінювати митну вартість імпортованого товару, оскільки позивачем не було надано повний пакет документів на підтвердження визначеної ним у митній декларації вартості товару, не було надано документи, які б пояснювали розбіжність в умовах оплати. Суд першої інстанції вказував, що у митного органу була наявна інформація про ввезення ідентичного товару у цей же період, однак по значно вищій ціні, що свідчить, що позивач ввозив товар на митну територію України по значно заниженій митній вартості, яка не відповідає наявним у митниці даним. Суд першої інстанції вказував, що митний орган при коригуванні митної вартості товару виконав свою функцію контролю, застосував наявні повноваження.

Задовольняючи позов в частині скасування оскаржуваних рішень, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач підтвердив заявлену вартість товару.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Між тим, митницею не враховано, що на виконання її вимог позивачем 30 вересня 2013 року надано пояснення № 01-405 та додаткові документи, а саме: договір № 966 від 13 травня 2013 року на підтвердження здійснення транспортних витрат, рахунок № UAIM0242472 від 20 вересня 2013 року.

Доводи митниці щодо відсутності попередньої оплати чи розбіжностей щодо строку оплати в документах не можуть вплинути на вартість задекларованого товару, оскільки у даному випадку не змінюють їх розмір.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивачем підтверджено митну вартість товару поданими документами і метод, обраний для її обчислення відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України.

Окрім того, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" (z0883-12) , зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195 (z0883-12) , митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, коригування митної вартості товару, що ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях МД, без належного обґрунтування неможливість застосування попереднього методу не є підставою для коригування митної вартості заявленого позивачем товару.

Між тим, відповідач у оскаржуваному рішенні послався на неможливість застосування другого та третього методів у зв'язку з відсутністю інформації, тоді як в тому ж рішенні він послався на визначення митної вартості із застосуванням митної вартості товарів, подібних за якісними характеристиками, митне оформлення яких уже здійснене за митними деклараціями.