Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2013

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014

у справі № 804/537/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування наказів та податкових повідомлень-рішень,-

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2013 позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.12.2012 № 0006621701 та № 0006631701 в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 163665,94 грн. основного платежу та 40739,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій; в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2013 скасовано частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2012 № 0006631701 та задоволено позов в цій частині: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.12.2012 № 0006631701 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11855,91 грн. основного платежу та 3308,98 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В решті постанову суду залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, за результатами якої складено Акт від 10.12.2012 № 1000/172/2719713471, яким встановлені порушення позивачем: абз.5 п.6 ст. 128 гл.13 Господарського Кодексу України (436-15) від 16.01.03 № 436-ІV, неналежне ведення обліку доходів та витрат у періоді перебування на спрощеній системі оподаткування з 01.10.2009 по 31.12.2009 та з 01.04.2010 по 31.12.2011 та у періоді перебування на загальній системі оподаткування на протязі І кварталу 2010 року; п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), позивач не вела облік витрат, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань та не забезпечила зберігання первинних документів, що свідчать, про виплачені доходи іншим суб'єктам господарювання при придбанні товарів, що реалізовувалися протягом перевіряємого періоду; ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (зі змінами та доповненнями), включення перекручених даних до декларації про доходи за І квартал 2010 строку; ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (зі змінами та доповненнями) та пп. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VІ занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 327,27 грн. за 2010 рік; абз. "б" п. 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" (із змінами та доповненнями), а також ст. 51 та абз. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) податкові розрахунки надані з недостовірними відомостями про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платників податків за IV квартал 2009 року, І квартал, II квартал. ПІ квартал, IV квартал 2010 року, І квартал, II квартал, III квартал, квартал 2011 року, І квартал, ІІ квартал, III квартал 2012 року; пп.2.3.1 п.2.3 ст. 2, пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) занижено податок на додану вартість у розмірі 175 521,85 грн.; пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами" (зі змінами та доповненнями) та п.203.1 ст. 203 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755- VI (із змінами та доповненнями) не надано до Південної МДПІ у м. Кривому Розі податкові декларації з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2012 року; ст. 3 Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (із змінами та доповненнями) здійснення торговельної діяльності за готівкові кошти без придбання відповідних торгових патентів; п. 1 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і із змінами та доповненнями), проведення розрахункових операцій без застосування реєстраторів розрахункових операцій; п. 3 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями), не зберігання розрахункових книжок.

На підставі акта перевірки, відповідачем 24.12.2012 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: № 0006601701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 836,94 грн.; № 0006611701 про збільшення на 327,27 грн. податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатом річного декларування; № 0006621701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати; № 0006631701 про збільшення на 175 521,85 грн. податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 44 043,23 грн.; № 0006641701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510,00 грн., а також, від 19.12.2012 № 0001172303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 341,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування і спірного податкового повідомлення-рішення № 0006631701, враховуючи наступне.

Відповідно до абз. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий, розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно п.8.2 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку. Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Статтею 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку в органах державної податкової служби як особа, що провадить незалежну професійну діяльність.

Розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем).

Як вірно встановлено судами, в даному випадку позивач не є податковим агентом по відношенню до ФОП ОСОБА_3, оскільки відносини виникли між суб'єктами підприємницької діяльності з приводу оренди нежитлового приміщення - магазину "Маяк", тому саме ФОП ОСОБА_3, який отримує орендну плату, зобов'язаний самостійно декларувати отримані доходи та сплачувати відповідні податки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 24.12.2012 № 0006621701.

Крім того, як вбачається з акта перевірки, у 2009 році загальний обсяг виручки позивача перевищив 300 тис. грн., тому за висновком відповідача позивач відповідно до пп.2.3.1 п.2.3 ст. 2, пп.9.3., пп. 9.4 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" мав зареєструватись як платник податку на додану вартість, у період з 01.02.2010 по 30.09.2012 сплачувати відповідний податок в розмірі 20% відповідно до п.6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", п.10 підр. 2 розд. XX Перехідних положень ПК України (2755-17) та відповідно до пп. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 203.1 ст. 203 ПК України подавати податкові декларації.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема: податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

Оскільки у період 01.04.2010 по 30.09.2012 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій та збільшення податку на додану вартість за цей період.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для слати позивачем податку на додану вартість під час перебування на спрощеній системі оподаткування, з огляду на положення п. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) .

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2012 № 0006631701 в частині збільшення суми податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій за період з 01.01.2010 по 31.03.2010, тобто, за час перебування позивача на загальній системі оподаткування, судом першої інстанції не було враховано наступне.

Згідно зі статтею 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727/98 (727/98) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), спрощена система оподаткування обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває в більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Після виникнення у платника єдиного податку обов'язку перейти на загальну систему оподаткування при вирішенні питання щодо виникнення у нього обов'язку зареєструватись платником податку на додану вартість та оподаткувати операції з поставки послуг (товарів) таким податком слід керуватися Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , який визначає порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість", особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п. 9.6. Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , з урахуванням положень пункту 9.5 цієї статті заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом.

З наведених норм вбачається, що у разі, коли з моменту перевищення граничного розміру виручки, визначеного ст. 1 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) , особою, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, допущено перевищення операції з поставки товарів (послуг) сукупно протягом останніх дванадцяти календарних місяців 300000 грн. (без урахування податку на додану вартість), у такої особи виникає обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість та сплатити такий податок, починаючи з періоду, в якому відбулось перевищення загальної суми (300000 грн.) від здійснення оподатковуваних операцій.

Матеріали справи свідчать, що обсяг виручки позивача за 12 місяців 2009 року не перевищив 500 тис. грн. під час перебування на спрощеній системі оподаткування та 300 тис. грн. у період з 01.01.2010 по 31.03.2010 під час перебування на загальній системі оподаткування, а тому у позивача не виникло обов'язку щодо переходу на загальну систему оподаткування та реєстрації платником податку на додану вартість, на підставі пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 24.12.2012 № 0006631701 в частині збільшення податку на додану вартість в сумі 11 855,91 грн. основного платежу та 3 303,98 грн. штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих відповідачем за період 01.01.2010 по 31.03.2010, також, є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.