Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014

у справі № 826/1416/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Будпластик"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2014 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2014 та прийнято нову, якою позов задоволено: визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 № 0006742207.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Альта-Ком" за період вересень, жовтень, листопад, грудень 2012, складено акт № 368/1/22-3/25291151 від 15.11.2013, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 181 906, 00 грн., в тому числі за вересень 2012 року - 21 000, 00 грн. жовтень 2012 року - 24 416, 67 грн., за листопад 2012 року - 85 583, 33 грн. та за грудень 2012 року - 50 907, 00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 29.11.2013 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0006742207, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 227 383, 00 грн., в тому числі 181 906, 00 грн. - основний платіж, 45 477, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття податковим органом спірного повідомлення-рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Альта-Ком", на виконання умов договорів надання послуг, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, актами здачі - приймання робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Також, встановлено, що у періоді, що перевірявся податковим органом, між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Альта-Ком" існували договірні відносини щодо купівлі - продажу товарів.

На підтвердження їх реальності в матеріалах справи наявні рахунки - фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

На момент здійснення господарських операцій, контрагент позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Апеляційним судом правомірно не прийнято до уваги доводи відповідача з приводу наявності акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 1084/26-59-22-01/38204618 від 01.10.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альта-Ком" з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 16.08.2012 по 31.05.2013 щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.06.2012 по 31.01.2013, яким зроблено висновок щодо наявності ознак "фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Альта-Ком", оскільки, чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ "Альта-Ком", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.