розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області правонаступника Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі - ДПІ) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року у справі № 804/5371/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Проктер енд Гембел Менюфекчурінг Україна" (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У квітні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000052210, № 0000042210 від 17.01.2013 року, № 0000172210 від 5.04.2013 року.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи документами.

20 серпня 2013 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0000052210, № 0000042210 від 17.01.2013 року, № 0000172210 від 5.04.2013 року визнані протиправними та скасовані.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що Товариством були надані всі первині документи на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 24.12.2012 року до 28.12.2012 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування податку на прибуток за період з 1.01.2011 року до 30.09.2011 року та податку на додану вартість за лютий, квітень, червень, липень 2011 року за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_2, податку на прибуток за період з 1.10.2011 року до 31.12.2011 року і податку на додану вартість за жовтень 2011 року за господарськими операціями з ТОВ "Кастомс Брокерейдж Сервіс", податку на прибуток за період з 1.04.2011 року до 30.06.2011 року і податку на додану вартість за квітень 2011 року за господарськими операціями з ТОВ "ВКФ "Промвентиляція", за наслідками якої 29.12.2012 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п.,п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ст. 148, п. 7 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) занижений податок на прибуток, у розмірі 144 322,00 грн., а також у порушення п.,п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.,п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищене від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту, у розмірі 223 448,50 грн.

17 січня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000042210 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, у розмірі 144 322,00 грн., № 0000052210 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у розмірі 223 448,00 грн.

22 січня 2013 року Товариство звернулося до Державної податкової служби у Дніпропетровській області зі скаргою щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0000042210, № 0000052210 від 17 січня 2013 року.

22 березня 2013 року Державна податкова служба у Дніпропетровській області прийняла рішення про залишення без змін податкових повідомлень-рішень № 0000042210, № 0000052210 від 17 січня 2013 року та донарахування штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням № 0000052210, у розмірі 41 724,50 грн.

5 квітня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000172210 щодо зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, за основним платежем - 223 448,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 41 724,50 грн.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п. 138.2, п. 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст. 140, ст.ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Згідно з п.,п. 138.2, 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу; та витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 13.12.2010 року, а також 20.01.2011 року між Товариством та ТОВ "ВКФ Промвентиляція" були укладені договори поставки холодильних установок; 1 грудня 2004 року між Товариством та ТОВ "Кастомс Брокерейдж Сервіс" був укладений договір №1 про надання послуг з оформлення вантажно-митних декларацій у жовтні 2011 року; 15 березня 2011 року між Товариством та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір поставки запасних частин в асортименті.

На підтвердження виконання зазначених договорів Товариство надало видаткові, прибуткові та податкові накладні; акти приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів (холодильних установок); платіжні документи про оплату товару і послуг з оформлення вантажно-митних декларацій; приймальні акти.

Задовольняючи позов, суди першої і апеляційної інстанцій зазначили, що здійснення ТОВ "ВКФ Промвентиляція", ФОП ОСОБА_2 поставки товару на адресу Товариства за вищезазначеними договорами та надання послуг ТОВ "Кастомс Брокерейдж Сервіс" підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .

Колегія суддів вважає такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій передчасним.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову незалежно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи, як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст. 7, ч. 4 та 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, належним чином не дослідили та не надали належної правової оцінки тим обставинам, що Товариство не надало всі необхідні первині документи щодо підтвердження господарських операцій з зазначеними контрагентами, зокрема, товарно-транспортні накладні, а також інші документи, які б підтверджували транспортування товару, документи щодо прийняття товару на склад.

При новому розгляді адміністративної справи суду першої інстанції слід врахувати викладене і при оцінці доводів сторін правильно застосувати норми матеріального права, надати належну оцінку наявним у справі доказам на предмет встановлення реального виконання господарських операцій, а у разі їх недостатності запропонувати сторонам надати додаткові докази.

Відповідно до п. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів прийшла до висновку, що судові рішення підлягають скасуванню, адміністративна справа направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.

Керуючись ст., ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року скасувати, адміністративну справу направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на новий розгляд.