головуючого Пойди М.Ф., суддів Квасневської Н.Д., Бех М.О., за участю прокурора засудженого захисника Вергізової Л.А., ОСОБА_5 ОСОБА_6 розглянула у судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 28 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 27 травня 2014 року щодо нього.

Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 28 лютого 2014 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

- за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та на підставі ст. 76 КК України покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 судові витрати та вирішено долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27 травня 2014 року вирок щодо ОСОБА_5 змінено: зобов'язано засудженого не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції. В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 засуджено за те, що він 05 квітня 2012 року приблизно о 09.33 год., керуючи автомобілем "Фольксваген ЛТ 28", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись із швидкістю не меншою ніж 80-84 км/год, у напрямку м. Рава-Руська в с. Добросин Жовківського району, на відрізку автодороги Львів-Рава-Руська 42 км+200 м, не дотримався вимог п.п. 1.2; 1.5; п. 2.3 д), п. 12.1; 12.4; 12.9 б) Правил дорожнього руху (1306-2001-п) та дорожньої розмітки 1.1 Додатку 2 до Правил дорожнього руху, проявив злочинну недбалість та неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем "Рено Кангу", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_8, внаслідок чого останній помер від тілесних ушкоджень, отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди, на місці події.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, вказує на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, що призвело до необґрунтованого засудження. Зазначає, що суд не дав належної оцінки доказам у справі, які, на переконання засудженого, свідчать, що він не порушував Правил дорожнього руху і в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Вважає, що кримінальну справу розглянуто із порушенням правил підсудності. Вказує, що апеляційний суд поверхнево розглянув справу в апеляційному порядку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та захисника на підтримання касаційної скарги, думку прокурора про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 367- 369 КПК України 1960 року доводи щодо однобічності або неповноти дізнання, досудового чи судового слідства, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи є предметом перевірки апеляційного суду, який згідно зі ст. 366 КПК України 1960 року має право на скасування вироку з зазначених підстав.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, доводи засудженого ОСОБА_9 про незаконність постановленого щодо нього вироку аналогічні доводам, що були викладені в його апеляції та апеляції його захисника, вони були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та правильно визнані такими, що не відповідають матеріалам справи. Суд апеляційної інстанції проаналізував такі доводи й дав на них вичерпні відповіді відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на доказах, яким суд дав належну оцінку. Суд проаналізував в сукупності зібрані у справі докази, а саме, показання засудженого, який заперечив свою вину, та інші докази, які спростовують пояснення ОСОБА_9 та доводять його винуватість у порушенні правил безпеки дорожнього руху за обставин, викладених у вироку. Зокрема, винуватість засудженого підтверджується показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, поясненнями експерта, який проводив судово-автотехнічні експертизи у справі, ОСОБА_15; показаннями потерпілих ОСОБА_16, ОСОБА_17 висновком судової автотехнічної експертизи про те, що безпосередньо перед початком екстреного гальмування швидкість руху мікроавтобуса під керуванням ОСОБА_9 складала не менше, як 80…84 км/год, а також про те, що з технічної точки зору дії ОСОБА_9 не відповідали вимогам Правил дорожнього руху, що стало причиною ДТП; даними протоколу огляду місця події та схемами до нього; висновками судово-медичних експертиз про характер та механізм отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_8, причину смерті потерпілого; висновками судових автотехнічних та транспортно-трасологічних експертиз.

Суд, дослідивши у сукупності та взаємозв'язку показання свідків, експерта, потерпілих, що узгоджуються між собою та з іншими письмовими доказами, висновками експертиз, які не суперечать один одному, надавши доказам належну оцінку, обгрунтовано дійшов висновку про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення засудженим ОСОБА_9 правила безпеки дорожнього руху. Свій висновок суд належно обґрунтував у вироку.

З протоколу судового засідання видно, що судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для правильного встановлення обставин справи. Докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого злочину є достатніми і достовірними.

Доводи засудженого про те, що ДТП сталося внаслідок різкого погіршення стану його здоров'я, внаслідок чого він втратив керування автомобілем, перевірялися судом першої та апеляційної інстанції і визнані такими, що не підтверджуються матеріалами справи. Висновки суду з цього приводу належно мотивовані.

За таких обставин, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Разом з тим, як убачається з вироку, суд визнав доведеним, що дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_9 сталася в результаті порушення останнім правил безпеки дорожнього руху. З висновку судової автотехнічної експертизи № 1371 від 28.04.2012 року видно, що до моменту ДТП ходова частина, рульове керування та гальмівна система знаходилися в технічно справному стані. Таким чином, підстави для кваліфікації дій ОСОБА_9 одночасно за двома ознаками об'єктивної сторони злочину - порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту відсутні, а тому ознаку порушення засудженим правил експлуатації транспорту з кваліфікації його дій необхідно виключити.

З матеріалів кримінальної справи убачається, що головою Апеляційного суду Львівської області було визначено підсудність кримінальної справи щодо ОСОБА_9 Жовківському районному суду Львівської області відповідно до вимог ст. 38 КПК України 1960 року (а.с. 224 т. 2), тому доводи у касаційній скарзі засудженого про порушення територіальної підсудності даної справи є необгрунтованими.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи за касаційною скаргою ОСОБА_9 не встановлено порушень органом досудового слідства, судом першої або апеляційної інстанції вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для скасування постановлених у справі судових рішень.