Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді Головчук С.В. (суддя-доповідач), суддів Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

секретар судового засідання Малина Л.В.,

за участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - ГУ МВС в м. Києві), Солом'янського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - Солом'янський РУ ГУ МВС України в м. Києві) про стягнення заборгованості,

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що наказом ГУ МВС в м. Києві № 523 о/с від 19 вересня 2012 року його звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 67 (у зв'язку із засудженням за вчинення злочину) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) (далі - Положення № 114). У зв'язку зі скасуванням вироку суду, 01 березня 2013 року ГУ МВС в м. Києві видало наказ № 140 о/с, яким скасувало пункт наказу № 523 про звільнення позивача з органів внутрішніх справ, поновило його на попередній посаді без виплати грошового забезпечення за час перебування під вартою та вимушеного прогулу. Не погоджуючись з таким рішенням та уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з ГУ МВС в м. Києві заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2012 року по 19 вересня 2012 року в сумі 20 525,80 грн; грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 19 вересня 2012 року по 01 березня 2013 року в сумі 17 810,40 грн; компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за період з 01 лютого 2012 року по 16 квітня 2013 року в розмірі 84,15 грн; 3% річних у зв'язку з простроченням термінів виплати заробітної плати за період з 20 січня 2012 року по 16 квітня 2013 року в розмірі 567,30 грн; компенсацію за невикористану відпустку з розрахунку 45 днів за 2011 рік в сумі 4 887,00 грн та відшкодувати 10000,00 грн моральної шкоди.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, позов задоволено частково. Зобов'язано ГУ МВС в м. Києві внести зміни до наказу від 01 березня 2013 року № 140 о/с, зазначивши у даному наказі про поновлення ОСОБА_4 на попередній займаній посаді з 28 січня 2013 року. Зобов'язано Солом'янське РУ ГУ МВС України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_4 грошове забезпечення за період з 28 січня по 01 березня 2013 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального прав, зокрема норм Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію" (565-12) (далі - Закон № 565-XII (565-12) ), Дисциплінарного статуту ОВС, Кодексу Законів про працю України (322-08) (далі - КЗпП України (322-08) ) та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" (z0205-08) (далі - Інструкція). Зазначає, що суди не дали належної оцінки обставинам справи та наданим доказам.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 20 вересня 2012 року капітана міліції ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ з посади старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку 4-го територіального відділу міліції Солом'янського районного управління, за пунктом 67 (у зв'язку із засудженням за вчинення злочину) Положення № 114 (114-91-п) , згідно з наказом ГУ МВС України в м. Києві від 19 вересня 2012 року № 523 о/с.

Підставою видачі цього наказу став вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2011 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 30 липня 2012 року, згідно з якими ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органом строком на 3 роки.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 січня 2013 року скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції, справу направлено прокурору Солом'янського району м. Києва на нове розслідування, а обраний позивачу запобіжний захід змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд та звільнено останнього з-під варти в залі суду.

На підставі цього рішення, 28 січня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до ГУ МВС України в м. Києві із заявою про поновлення на службі.

Наказом ГУ МВС України в м. Києві від 01 березня 2013 року № 140 о/с скасовано пункт наказу Головного управління від 19 вересня 2012 року № 523 о/с про звільнення позивача з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил, поновлено ОСОБА_4 на попередній посаді, без доступу до інформації з грифом "цілком таємно" та "таємно", з посадовим окладом 850 грн, установивши надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 відсотків посадового окладу, без виплати грошового забезпечення за час перебування під вартою та вимушеного прогулу.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що днем поновлення на роботі слід вважати дату звернення позивача з відповідною заявою до ГУ МВС України в м. Києві - 28 січня 2013 року і з цієї дати слід нарахувати та виплатити грошове забезпечення.

Проте, з такими висновками погодитись неможливо.

Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом № 565-XII (565-12) , Дисциплінарним статутом ОВС та Положенням № 114 (114-91-п) .

Згідно з пунктом 67 Положення № 114 (114-91-п) , в редакції, що діяла на час видання наказу, особи рядового або начальницького складу, засуджені за вчинення злочину або притягнуті до адміністративної відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, підлягають звільненню із служби в органах внутрішніх справ у триденний строк з дня отримання органом внутрішніх справ копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

За приписами пункту 3.5.4. Інструкції, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, відповідно до яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня арешту.

Особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік (пункт 3.5.2. Інструкції).

Як встановлено судами, наказ ГУ МВС в м. Києві від 19 вересня 2012 року № 523 о/с про звільнення позивача видано у зв'язку із засудженням за вчинення злочину на підставі вироку, який набрав законної сили та підлягав виконанню, а тому відповідачі, звільняючи ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ, діяли правомірно.

Разом з тим, з моменту скасування ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 січня 2013 року вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2011 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 30 липня 2012 року припинила існування обставина, що стала підставою звільнення позивача, а тому у ОСОБА_4 виникло право на поновлення на публічній службі та на одержання грошового забезпечення з 24 січня 2013 року.

Отже, з цього часу слід змінити дату поновленя позивача в органах внутрішніх справ та нарахування невиплаченого грошового забезпечення.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_4 підлягає поновленню на службі з дати його звернення із заявою про поновлення на роботі, тобто, з 28 січня 2013 року і з цієї дати відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення не відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 15 травня 2012 року 2013 року (справа № 21-121а12), яка відповідно до положень статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Враховуючи викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають зміні в частині встановлення дати поновлення ОСОБА_4 на посаді та дати нарахування грошового забезпечення, а саме з 28 січня 2013 року на 24 січня 2013 року.

Що стосується відмови у задоволенні решти позовних вимог, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку за 2011 рік, відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату йому такої компенсації та не зазначив, у чому саме полягає моральна шкода, не підтвердив її заподіяння жодними доказами, не довів причинний зв'язок між заподіянням моральної шкоди та протиправною поведінкою відповідачів, не обґрунтував наявність вини та протиправності поведінки відповідачів.

Крім того, порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду встановлений Законом України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) (далі - Закон № 266/94-ВР (266/94-ВР) ).

За приписами частини 1 статті 3 Закону № 266/94-ВР, у наведених в статті 1 цього Закону випадках, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Водночас підстави, за яких у громадянина виникає право на таке відшкодування встановленні статтею 2 Закону № 266/94-ВР.

За таких обставин, вимоги про стягнення грошових доходів за період з 01 січня 2012 року по 24 січня 2013 року вирішуються відповідно до Закону № 266/94-ВР (266/94-ВР) в порядку цивільного судочинства.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм КЗпП України (322-08) не спростовують висновки судів в цій частині, оскільки порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється спеціальним законодавством, а тому норми статей КЗпП України (322-08) , що регулюють питання відповідальності за порушення строків виплати заробітної плати до цих правовідносин не застосовуються.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог є обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.

На підставі статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року змінити в частині задоволення позовних вимог, виклавши резолютивну частину постанови в цій частині в такій редакції:

"Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві внести зміни до наказу від 01 березня 2013 року № 140 о/с щодо дати поновлення ОСОБА_4 на попередній посаді з 24 січня 2013 року.

Зобов'язати Солом'янське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_4 грошове забезпечення за період з 24 січня по 01 березня 2013 року".

В решті судові рішення залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.