Головуючого Пойди М.Ф., суддів Бех М.О. і Зубара В.В., при секретарі судового засідання Медицькій У.І., розглянувши у судовому засіданні в кримінальне провадження щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Краснодар Російської Федерації, громадянки Російської Федерації,

за участю прокурора Деруна А.І., засудженої ОСОБА_5,

З касаційною скаргою до суду касаційної інстанції звернулась засуджена ОСОБА_5 з вимогами про перевірку судових рішень щодо неї.

Вироком Подільського районного суду міста Києва від 28 травня 2014 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятидесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить вісімсот п'ятдесят гривень.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 31 липня 2014 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

В касаційній скарзі засуджена посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення кримінального процесуального закону при складанні вироку, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадженні щодо неї. Обґрунтовуючи скаргу ОСОБА_5 наголошує на тому, що вона злочину не вчиняла, а діяла в межах необхідної оборони. Крім того, ОСОБА_5 вказує на те, що вирок ухвалено в порушення вимог ст. 370 КК України, він є необґрунтованим та невмотивованим, оскільки суд не з'ясував усі обставини, зазначені у вироку обставини не підтверджені дослідженими під час судового розгляду доказами, та в самому вироку не наведено належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Як визнав суд, ОСОБА_5 5 жовтня 2013 року приблизно об 11 годині, перебуваючи на площадці першого поверху будинку № 6 по вулиці Введенській в м. Києві, з використанням невстановленого досудовим розслідуванням предмету, а саме керамічної чашки, завдала ОСОБА_8 один удар в область правої надбрівної ділянки та декілька ударів руками в область обличчя останньої, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження.

Заслухавши доповідача, засуджену ОСОБА_5, яка підтримала свою касаційну скаргу та просила скасувати судові рішення щодо неї й закрити кримінальне провадження, прокурора, який вважав судові рішення законними та обґрунтованими, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку, окрім іншого зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" (v0005700-90) звернуто увагу на те, що вирок, постановлений іменем України, є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю. Вирок повинен бути викладений офіційно-діловою мовою, юридично грамотно, з коротким, точним і ясним описом обставин справи, результатів дослідження доказів і висновків суду.

Зазначених вимог закону та приписів постанови Пленуму Верховного Суду України суд не виконав.

Згідно вироку кримінальне правопорушення ОСОБА_5 вчинила 5 жовтня 2013 року приблизно об 11 годині 00 хвилин. Проте, із долучених до матеріалів кримінального провадження та досліджених у судовому засіданні документів убачається інший час вчинення кримінального правопорушення.

Так, у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення зазначено, що воно було вчинено ОСОБА_5 5 жовтня 2013 року приблизно о 9 годині. У висновку спеціаліста вказано інший час - приблизно 9 година 10 хвилин, а в обвинувальному акті поруч із 10 годиною, як час вчинення кримінального правопорушення зазначено й 11 годину.

Вказані суперечності суд не усунув і у вироку не навів мотивів того, що кримінальне правопорушення було вчинено саме об 11 годині 5 жовтня 2013 року.

Суд установив і виклав у вироку, що засуджена завдала потерпілій один удар в область правої надбрівної ділянки керамічною чашкою і декілька ударів руками в область обличчя. Однак висновок суду про нанесення ОСОБА_5 декількох ударів у область обличчя ОСОБА_8 не підтверджений у вироку ніякими доказами, оскільки ані засуджена, ані потерпіла, ані жоден із свідків не давали пояснень про нанесення засудженою ударів руками в область обличчя потерпілої. Відсутні такі дані й у висновку судово-медичного експерта.

Спростовуючи показання засудженої та визнаючи правдивими показання потерпілої ОСОБА_8, суд у вироку зазначив, що показання останньої узгоджуються, зокрема, з показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 Проте вказані свідки давали показання, які ніяким чином не підтверджували показання потерпілої. Однак, суд не звернув на це уваги.

Крім того, у вироку всупереч вимог ст. 374 КПК України, викладений зміст ст.ст. 85 - 87 КПК України, а показання засудженої, потерпілої та свідків наведені від першої особи, що є неправильним.

З урахуванням наведеного, вирок не можна вважати законним та обґрунтованим, тому він підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Під час нового судового розгляду слід дотриматись вимог кримінального процесуального закону, та в залежності від встановленого, постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Оскільки апеляційний суд не звернув уваги на допущені судом першої інстанції недоліки, не усунув їх, то скасуванню підлягає й ухвала апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Подільського районного суду міста Києва від 28 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 31 липня 2014 року щодо ОСОБА_5 скасувати й призначити новий розгляд у суді першої інстанції.