Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С., Швець В.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Хмельницької міської ради на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.12.2010 р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради про зобов'язання забезпечити благоустроєним житловим приміщенням,

У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітетe Хмельницької міської ради з вимогами про зобов'язання забезпечити благоустроєним житловим приміщенням в позачерговому порядку відповідно до ч. 6 ст. 49 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05.11.1991 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.12.2010 р. позовні вимоги задоволено, зобов'язано відповідача забезпечити ОСОБА_2 благоустроєним жилим приміщенням.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 р. апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову суду першої інстанцій змінено: зобов'язано Виконавчий комітет Хмельницької міської ради надати ОСОБА_2 благоустроєне жиле приміщення в м. Хмельницькому відповідно до встановлених норм жилої площі. В решті постанову суду першої інстанцій залишено без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.08.2014 р. рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін, виходячи з того, що відмова відповідача забезпечити позивача житлом є протиправною та суперечить чинному законодавству, оскільки згідно з ч. 6 ст. 49 Закону України "Про прокуратуру" прокурори і слідчі прокуратури, призначені на роботу в іншу місцевість, протягом шести місяців забезпечуються виконавчими комітетами місцевих Рад благоустроєним жилим приміщенням у позачерговому порядку.

Постановою Верховного Суду України від 02.12.2014 р. ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12.08.2014 р. скасовано, справу направлено на новий касаційний розгляд, оскільки помилковим є висновок про зобов'язання відповідача забезпечити позивача благоустроєним житлом у позачерговому порядку з переважним правом на одержання жилого приміщення перед всіма іншими категоріями позачерговиків. Разом з тим, Верховним Судом України звернено увагу на належність даного спору до повноважень цивільних судів.

У касаційній скарзі Виконавчий комітет Хмельницької міської ради просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представники сторін до суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки сторони не прибули в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Цю норму слід розуміти в системному зв'язку з частиною першою тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав та інтересів фізичних й юридичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори за участю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Приписи п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України прямо встановлюють правило про захист прав, зокрема, що виникають із житлових відносин, у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 02.12.2014 р., про те, що визначення "житлові відносини" в контексті змісту наведеної норми включає і право на одержання житла в зв'язку з проходженням публічної служби, оскільки норма не містить винятку зі встановленого нею загального правила, колегія суддів вважає, що зазначений спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення адміністративної справи. Компетенція адміністративних судів, установлена ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на даний спір не поширюється. Спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

За таких обставин, ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в адміністративній справі.

Керуючись статтями 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Хмельницької міської ради задовольнити частково.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.12.2010 р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 р. скасувати.

Провадження у справі в порядку адміністративного судочинства закрити.

Роз'яснити позивачу право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237- 244 Кодексу адміністративного судочинства України.