розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 березня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25 липня

2011 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 29 вересня 2011 року.

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що в силу ст. 89 КК України не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Вирішено питання про стягнення судових витрат і долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 29 вересня

2011 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винним і засуджено у звязку з нижченаведеними обставинами.

21 травня 2011 року він приблизно о 23:30 в стані алкогольного спяніння, керуючи автомобілем марки М-2140 (реєстр. № НОМЕР_1), рухаючись в урочищі «Петля» Головеньківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області поблизу річки Сейм, всупереч вимогам п. 2.3 б, п. 2.9 а, п. 12.2 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , не проявив належної уваги до дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості внаслідок чого не справився з керуванням і зїхав у річку.

В результаті ДПТ пасажир автомобіля ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких помер на місці пригоди.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2, посилаючись на надмірну суворість призначеного покарання, порушує питання про зміну судових рішень та застосування ст. 75 КК України. На його думку, місцевий суд не повною мірою врахував обставини справи, дані про його особу, помякшуючі обставини, натомість безпідставно (оскільки засуджений цей факт заперечив і пояснив, коли саме й чому вжив спиртні напої) визнав обставиною, яка обтяжує покарання, те, що ОСОБА_2 у момент ДТП перебував у стані алкогольного спяніння.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав, що постановлені у справі судові рішення є законними та обґрунтованими, потерпілого ОСОБА_1, який просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винності

ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, установлених судом, є правильним, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, досліджених, належно оцінених судом і детально викладених у вироку.

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною.

Доводи касаційної скарги засудженого про те, що під скоєння ДТП останній не перебував в стані алкогольного спяніння колегія суддів вважає безпідставними та направленими на захист з метою уникнути відповідальності за скоєне, оскільки вказані доводи були ретельно перевірені апеляційним судом і на їх спростування з дотриманням вимог ст. 377 КПК України в ухвалі цього суду наведено відповідні аргументи.

Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про суворість призначеного йому покарання, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При визначенні засудженому виду покарання суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину (зокрема приналежність цього злочину до категорії необережних), обставини справи, особу винного

(в силу ст. 89 КК України не має судимості, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно), обставини, що помякшують покарання (щире каяття та наявність на утриманні малолітньої дитини), а також обставину, що його обтяжує (вчинення злочину в стані алкогольного спяніння) та дійшов правильного висновку про необхідність призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі.

Разом із тим, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Колегія суддів вважає, розмір основного покарання не в повній мірі відповідає положенням ст. 50 КК України, оскільки не було належно враховано обставини, які мають значення для призначення покарання, зокрема не в повній мірі враховано обставини, які передували скоєнню засудженим злочину, а тому з урахуванням всіх обставин справи, особи засудженого, а також даних довідки наданої у судовому засіданні жінкою засудженого ОСОБА_2 про вагітність, колегія суддів вважає за необхідне помякшити призначене ОСОБА_2 покарання, призначивши його близько до мінімального, передбаченого санкцією

ч. 2 ст. 286 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень у справі, не встановлено.

Керуючись статтями 394 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Борзнянського районного суду Чернігівської області від

25 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від

29 вересня 2011 року щодо ОСОБА_2 змінити, помякшити йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.