Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Деруна А.І.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 15 березня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 8серпня 2011 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше судимого 11серпня 2009 року за ч. 1 ст. 190 КК України до штрафу в сумі 510 грн.

засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України засудженого звільнено від призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік та покладено обовязки, передбачені ст. 76 КК України.

На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК України за сукупністю вироків, покарання призначене ОСОБА_1 у виді штрафу в сумі 510 грн. за вироком Калінінського районного суду м. Горлівки від 11 серпня 2009 року виконувати самостійно.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 12 квітня 2011 року на залізничному мосту в районі залізничної станції «Горлівка» в м. Горлівці Донецької області, знайшов пістолет «Ерма-490-Г» №НОМЕР_1 калібр 9 мм, приніс його до місця свого проживання в квартиру АДРЕСА_1

Виявлений і вилучений нього пістолет «Ерма-490-Г» №НОМЕР_1 калібр 9 мм, який він придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу, визнаний експертом ручною короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю, придатною для здійснення пострілів.

В касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону. На його думку, суд недостатньо врахував суспільну небезпеку вчиненого, не врахував, дані про особу винного, та конкретні обставини справи, а тому застосування ст. 75 КК України потягло призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок мякості. Вважає, що суд першої інстанції застосовуючи ст. 75 КК України, порушив вимоги ст. 334 КПК України, а саме не навів мотивів прийняття даного рішення, не вказав на підставі чого він дійшов висновку про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з іспитовим строком.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено і кваліфікація дій за ч. 1 ст. 263 КК України ґрунтуються на сукупності зібраних у справі доказів, є правильними і в касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується покарання призначеного ОСОБА_1 яке, на думку прокурора, є мяким і не відповідає вимогам закону, то з цими доводами погодитися не можна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Як убачається із вироку, ці вимоги кримінального закону суд виконав.

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 та при звільненні його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75КК України, суд застосував принцип індивідуалізації призначення покарання, визнав можливим його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, навів у вироку переконливі підстави такого рішення, зазначивши що за таких обставин буде досягнута мета покарання.

Зокрема, суд також врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що засуджений щиро розкаявся у вчиненному, не перебуває на обліку у психоневрологічному диспансері, задовільно характеризується за місцем проживання. Таким чином, рішення суду про призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України належним чином умотивовано і воно є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Підстав для скасування оскаржуваного вироку у звязку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, неправильного застосування ст. 75 КК України, як про це йдеться у касаційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.

Правильно визначено ОСОБА_1 і остаточне покарання відповідно до ст. ст. 71, 72 КК України.

Дані, які б свідчили, що у справі щодо ОСОБА_1 неправильно застосовано кримінальний закон, як про це йдеться у касаційній скарзі прокурора, колегія суддів не встановила.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області залишити без задоволення.

Вирок Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 8 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.