розглянула у судовому засіданні у м. Києві 15 березня 2012 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального районного м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2011 року,

21 червня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Автономної Республіки Крим із заявою про порушення кримінальної справи за ознаками злочину. передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України відносно конкретної особи.

01.07.2011 року прокуратура Автономної Республіки Крим повідомила заявника, що його заява направлена для розгляду і прийняття рішення прокурору м.Сімферополя.

Не отримавши рішення прокуратури м.Сімферополя щодо результатів розгляду своєї заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність прокуратури м.Сімферополя, просив зобовязати прокуратуру м.Сімферополя провести перевірку та прийняти рішення по його заяві в порядку ст. 97 КПК України.

Постановою судді Центрального районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 липня 2011 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури м.Сімферополя залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15листопада 2011 року зазначену постанову суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, ставить питання про скасування постановлених судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що недотримання прокуратурою м. Сімферополя кримінально - процесуального законодавства та бездіяльність потягли порушення його прав та інтересів людини і громадянина.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 97 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобовязані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини.

По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобовязані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.

Відповідно до ст. 236 КПК України до суду можуть бути оскаржені дії прокурора, що приймав конкретні процесуальні рішення в ході досудового слідства по справі і відповідні скарги підлягають розгляду судом першої інстанції, при попередньому розгляду справи або при розгляді справи по суті, якщо інше не передбачено законом.

Крім того, ст. 236-2, ст. 236-6, ст. 236-8 КПК України передбачено розгляд судом скарг на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, про закриття справи та про порушення кримінальної справи.

Однак, відповідно до розяснень, даних в рішенні Конституційного Суду України № 19-рп/2011 (v019p710-10) року від 14 грудня 2011 року в справі

№1-29/2011 (справа про оскарження бездіяльності субєктів владних повноважень щодо заяв про злочини) недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади, а тому системний аналіз положень КПК України (1001-05) дає підстави для висновку про можливість оскарження до суду не тільки рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, але й їхньої бездіяльності.

Таким чином, з метою реалізації положень ст. 55 Конституції України та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого КПК України (1001-05) .

Суддя суду першої інстанції, без розгляду скарги у судовому засіданні, у порушення вимог кримінально-процесуального закону, скаргу ОСОБА_1 по суті не розглянув, викладені у ній доводи не перевірив, належним чином не проаналізував, не дав їм обєктивної оцінки та прийняв рішення, з яким погодився й апеляційний суд. Тобто, суди першої і апеляційної інстанцій, як правильно зазначив касатор у своїй скарзі, порушили вимоги Конституції України (254к/96-ВР) , кримінально-процесуального закону.

Порушення, які допустили суди при розгляді скарги ОСОБА_1 є істотними і судові рішення, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України, підлягають скасуванню, а справа за скаргою ОСОБА_1 направленню на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду суду належить розглянути скаргу ОСОБА_1 з дотриманням вимог закону та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Центрального районного м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.