Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О., суддів: Кульбаби В.М., Литвинова О.М., за участю прокурора

засудженого Голюги В.В.,

ОСОБА_5,

розглянула 15 березня 2012 року у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Луганської області на вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 29 серпня 2011 року щодо ОСОБА_5

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 5 років позбавлення волі, без позбавлення права обіймати посаду завідуючого Рубіжанського міського відділення Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи, без конфіскації майна, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням обовязків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Згідно з вироком, ОСОБА_5 обіймаючи посаду завідуючого Рубіжанського міського відділення Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, 28 лютого 2011 року, приблизно о 12 год, знаходячись у своєму службовому кабінеті у приміщенні моргу м. Рубіжне за адресою: АДРЕСА_1, з використанням свого службового становища, всупереч інтересам служби, отримав від ОСОБА_6 хабар у сумі 5000 грн, що є значним розміром, за складання Акту судово-медичного освідування №69 про встановлення у ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень, отриманих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 22 лютого 2011 року в районі перехрестя вул. Миру та вул. Будівельників у м. Рубіжне, за участю автомобіля «Део Ланос» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6

У касаційній скарзі та доповненні до неї прокурор вказує на неправильне застосування ст. 69, 75 КК України, не застосування ст. 54 КК України та невідповідності призначеного покарання вимогам ст. 65 КК України внаслідок мякості. Зазначає про невідповідність вироку вимогам ст. 334 КПК України через не мотивування звільнення від відбування покарання з випробуванням. Вважає, що суд безпідставно виключив з обвинувачення кваліфікуючу ознаку «вимагання хабара». Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав касаційну скаргу частково, вважаючи правильним рішення суду щодо виключення кваліфікуючої ознаки «вимагання хабара», засудженого, який поклався на розсуд суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Проте суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_5 покарання, в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, його суспільну небезпеку та беручі до уваги лише дані, що характеризують засудженого, не навів у вироку обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та вплинули на призначення більш мякого покарання ніж передбачено законом, безпідставно застосував ст. 69 КК України та не призначив додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Наведене свідчить про обґрунтованість доводів прокурора щодо невідповідності призначеного покарання ОСОБА_5 вимогам ст. 65 КК України внаслідок мякості та неправильного застосування ст. 69 КК України.

Колегія суддів вважає, що суд не дотримався вимог ч. 2 ст. 334 КПК України, оскільки не мотивував у вироку звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, що ставить під сумнів можливість застосування ст. 75 КК України до засудженого.

Разом з тим, доводи прокурора про не позбавлення засудженого у порядку ст. 54 КК України рангу та кваліфікаційного класу та не покладення обовязків, передбачених ст. 76 КК України є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 54 КК України засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлення за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Отже, закон не зобовязує, а надає суду право вирішити питання щодо позбавлення ОСОБА_5 спеціального звання.

Не зобовязує закон й покладати на засудженого обовязки, передбачені ст. 76 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок мякості є підставою для скасування вироку з направлення справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно перевірити доводи прокурора щодо обґрунтованості виключення кваліфікуючої ознаки «вимагання хабара» та, в разі доведеності винуватості ОСОБА_5, призначене покарання із застосуванням ст. 69 КК України, без встановлення кількох обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, слід вважати мяким.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 29 серпня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

З оригіналом згідно: суддя О.М. Литвинов