Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів Квасневської Н.Д., Швеця В.А.

за участю прокурора Матюшевої О.В.

розглянула в судовому засіданні 15 березня 2012 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Луганської області від 18 листопада 2011 року.

Вироком Алчевського міського суду Луганської області від 2 вересня 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Цим вироком ОСОБА_1 визнано винним у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження за таких обставин.

28 квітня 2011 року, приблизно о 23 год. 30 хв., ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного спяніння, після вживання спиртних напоїв у барі «Каштан» в одній компанії з потерпілим ОСОБА_2, знаходився в зоні відпочинку магазину «Островок» на перехресті вул. Леніна та вул. Попова у м. Алчевську, коли потерпілий, несподівано для засудженого, умисно вдарив його ззаду по голові. Завдяки втручанню інших осіб конфлікт було припинено, і засуджений пішов з місця події, однак приблизно о 23 год. 45хв. повернувся та, діючи умисно, з мотивів помсти, не маючи чітко визначеного умислу щодо заподіюваної шкоди здоров?ю потерпілого ОСОБА_2, підійшов до нього ззаду та наніс удар рукою в плече, а коли потерпілий розвернувся та спробував нанести у відповідь удар рукою в голову, засуджений наніс потерпілому ножем два удари в область тулуба, заподіявши колото-різані рани передньої черевної стінки з пошкодженням тонкої кишки та грудної клітки з ушкодженням серця, які належать до тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Вироком Апеляційного суду Луганської області від 18 листопада 2011року вирок суду першої інстанції скасовано та засуджено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України на 7 років позбавлення волі.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування вироку апеляційного суду у звязку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі. Посилається, на необгрунтованість рішення апеляційного суду про перекваліфікацію його дій, оскільки він не мав умислу на вбивство потерпілого. Крім того, посилається на суворість призначеного покарання та просить застосувати щодо нього ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора,яка вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно з розясненнями, які містяться в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоровя особи» (v0002700-03) , при відмежуванні умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для зясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних діянь тощо.

Як убачається з матеріалів справи, органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні замаху на умисне вбивство ОСОБА_2 Місцевий суд, дійшовши висновку про відсутність у ОСОБА_1 чітко визначеного умислу щодо заподіюваної шкоди здоров?ю потерпілого, визнав неправильною кваліфікацію дій засудженого за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України та перекваліфікував його дії на ч. 1 ст. 121 КК України.

Апеляційний суд визнав необґрунтованим висновок місцевого суду про недоведеність умислу у ОСОБА_1 на заподіяння смерті потерпілому, та прийняв рішення про кваліфікацію дій засудженого як замах на вбивство.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, такий висновок апеляційний суд зробив, дослідивши та проаналізувавши показання засудженого як в суді, так і під час досудового слідства, показання потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, дані протоколів відтворення обстановки та обставин події, огляду місця події, висновок судово-медичної експертизи щодо потерпілого ОСОБА_2 та інші зібрані у справі докази, яким дав належну оцінку.

Зі змісту ухвали вбачається, що апеляційний суд урахував характер і спосіб вчинення злочину, локалізацію та кількість тілесних ушкоджень, що у сукупності свідчать про спрямованість умислу ОСОБА_1 на вбивство потерпілого. Зокрема, суд правильно взяв до уваги, що ОСОБА_1 дочекавшись, коли ОСОБА_2 відійшов від своїх друзів у сторону, наніс йому удари ножем у життєво-важливі органи у живіт і в серце, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи.

За таких обставин, висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_1, завдаючи потерпілому удари ножем, усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, внаслідок яких могла настати смерть ОСОБА_2,є обґрунтованим. Тому кваліфікація дій засудженого за ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України є правильною.

При призначенні засудженому покарання апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, обставини, які помякшують та обтяжують покарання. Зокрема, суд взяв до уваги що засуджений позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому, злочин вчинив у стані алкогольного спяніння. Крім того, апеляційний суд урахував обставини, що передували злочину, поведінку потерпілого ОСОБА_2, а також прохання останнього суворо не карати ОСОБА_1 та дійшов висновку про необхідність призначити мінімальне покарання, передбачено санкцією закону. Призначене покарання необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав для помякшення покарання, а також для застосування щодо ОСОБА_1 ст. 75 КК України, не встановлено.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б впливали на законність та обґрунтованість вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_1, перевіркою справи не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Луганської області від 18 листопада 2011року щодо ОСОБА_1залишити без зміни.