Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних

справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів Квасневської Н.Д., Швеця В.А.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.

розглянула у судовому засіданні 15 березня 2012 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

Вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2010 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

- за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

По справі вирішено цивільний позов та долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 22 червня 2011 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що він, 30 серпня 2009року приблизно о 16-й год., у с. Тернівка Бершадського району, перебуваючи на території тракторної бригади колишнього СТОВ «Україна» під час сварки з ОСОБА_2 на грунті особистих неприязних відносин, яка переросла в бійку, умисно наніс удар ногою по правій нозі останнього, заподіявши тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень та закриття кримінальної справи за відсутністю в його діях складу злочину. Посилається на неправильне застосування кримінального закону, порушення вимог кримінально-процесуального закону, неповноту і однобічність досудового і судового слідства, що потягло його необґрунтоване засудження.

У запереченні на касаційну скаргу засудженого потерпілий ОСОБА_2 просить залишити судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні необхідно відмовити з таких підстав.

Доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що він не наносив ударів потерпілому ОСОБА_2, а останній отримав тілесні ушкодження, впавши на свою ногу власною вагою, коли сам намагався нанести удари засудженому, перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій і були обґрунтовано визнані такими, що суперечать зібраним у справі доказам.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтується на зібраних у справі доказах, які були досліджені у судовому засіданні і яким суд надав належної оцінки. Зокрема, такий висновок підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_2 про обставини, за яких засуджений завдав йому удари ногою та спричинив переломи ноги; показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які об'єктивно узгоджуються з показаннями потерпілого; даними протоколів очних ставок між ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ОСОБА_8; даними протоколу відтворення обстановки і обставин події, висновком судово-медичної експертизи про характер, локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого, особливості яких свідчать про травмуючу дію тупого предмету по передньо-зовнішній поверхні правої гомілки; показаннями свідка ОСОБА_9 про те, що травма ноги могла бути отримана потерпілим внаслідок прямого удару твердим предметом. Проаналізувавши докази у їх сукупності, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності засудженого в умисному заподіянні потерпілому тілесного ушкодження середньої тяжкості.

Таким чином, суд повно і всебічно дослідив зібрані у справі докази, дав їм належну оцінку і правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України. Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляцією ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 377 КПК України, проаналізував всі доводи апеляції щодо незаконності вироку, дав вичерпну відповідь на всі доводи апеляції засудженого та залишив її без задоволення, належно обґрунтувавши свій висновок в ухвалі.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б впливали на законність та обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_1, не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 17 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 22 червня 2011року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.