розглянула у судовому засіданні 15 березня 2012 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та засудженої ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2011 року щодо останньої.

Вироком Бахчісарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 травня 2011 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, не судиму,

за ч. 2 ст. 176 КК України на 2 роки позбавлення волі з конфіскацією та знищенням усіх екземплярів творів, відеопрограм;;

за ч. 2 ст. 203-1 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування.

На підставі ст. 70 КК України остаточно визначено 3роки позбавлення волі з конфіскацією та знищенням всіх екземплярів творів, відеопрограм, дисків для лазерних систем зчитування.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено обов?язок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

По справі вирішено цивільні позови та долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджена за те, що вона у вересні 2010 року, не уклавши ліцензійних угод з власниками авторських прав на комп'ютерні програми компаній «Graphisoft RD», «Corel», «Microsoft», «Adobe Systems Inc.», «Autodesk» з метою незаконного розповсюдження комп'ютерних програм, придбала на центральному ринку в м.Сімферополі у невстановленої слідством особи диски для лазерних систем зчитування, на яких були незаконно тиражовані комп'ютерні програми компаній «Graphisoft RD», «Corel», «Microsoft», «Adobe Systems Inc.», «Autodesk», та 20 вересня 2010 року і 11 жовтня 2010 року за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_1, не маючи договірних угод з авторами комп'ютерних програм, під час оперативних закупок незаконно реалізувала ОСОБА_2 і ОСОБА_3 диски для лазерних систем зчитування по 25 грн. за диск, які містять комп'ютерні програми, внаслідок чого незаконно поширила такі комп'ютерні програми без дозволу осіб, які мають авторські права на цю продукцію. Згідно висновків експертиз, на дисках для лазерних систем зчитування, які були придбані у ОСОБА_1 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та добровільно видані ними працівникам міліції, містяться дистрибутиви комп'ютерних програм та комп'ютерні програми, авторські права на які належать «Graphisoft RD», «Corel», «Microsoft», «Adobe Systems Inc.» та «Autodesk», наявні на дисках комп'ютерні програми містять ознаки контрафактності.

Своїми діями ОСОБА_1 всупереч вимогам Закону України «Про авторські та суміжні права», порушила авторські права «Graphisoft RD», «Corel», «Microsoft», «Adobe Systems Inc.» та «Autodesk» та, з урахуванням ринкової вартості комп'ютерних програм, спричинила авторам комп'ютерних програм значну матеріальну шкоду: «Corel» на суму 32500,6грн., «Microsoft» на суму 22588,2 грн., «Adobe Systems Inc.» на суму 49835 грн., «Autodesk» на суму 49614 грн. та компанії «Graphisoft RD» матеріальну шкоду у великому розмірі на суму 204762грн.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 липня 2011 року вирок в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 203-1 КК України скасовано і кримінальну справу в цій частині закрито за відсутністю в діянні складу злочину. В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Посилається на те, що апеляційний суд, не досліджуючи доказів у справі, надав їм іншу оцінку, ніж та, що була надана судом першої інстанції. Вважає необгрунтованим рішення апеляційного суду про скасування вироку щодо ОСОБА_1 з посиланням на те, що вона не є спеціальним суб'єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 203-1 КК України, оскільки кримінальна відповідальність за цей злочин настає незалежно від того, чи належить винна особа до суб'єкту господарювання. Зазначає, що, закриваючи справу за ч. 2 ст. 203-1 КК України, апеляційний суд не вирішив питання про скасування рішення про визначення засудженій покарання за сукупністю злочинів. Посилається на порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КК України, оскільки ухвала не мотивована належним чином. Кримінальну справу прокурор просить направити на новий апеляційний розгляд.

У касаційній скарзі засудженої ОСОБА_1 порушується питання про скасування ухвали апеляційного суду в тій частині, якою вирок щодо неї залишено без зміни. Кримінальну справу за її обвинуваченням за ч. 2 ст. 176 КК України просить закрити за відсутністю в діях складу злочину. Посилається на те, що не усвідомлювала злочинного характеру своїх дій, умислу на порушення авторських прав власників комп'ютерних програм не мала, а диски для передачі їх оперативним закупщикам придбала саме на їх прохання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка вважала, що касаційну скаргу прокурора необхідно задовольнити, а касаційну скаргу засудженої залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а касаційна скарга засудженої підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувалася у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 176 та ч. 2 ст. 203-1 КК України. З таким обвинуваченням погодився і суд першої інстанції, обґрунтувавши свій висновок доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 203-1 КК України у звязку з тим, що вона, на думку апеляційного суду, не є суб'єктом даного злочину, бо не є фізичною особою підприємцем чи посадовою особою юридичної особи суб'єкту господарювання, діяльність яких була б пов'язана з виробництвом, експортом або імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць, сировини або обладнання для їх виробництва.

Разом з тим, поза увагою апеляційного суду залишилося те, що для злочину, передбаченого ст. 203-1 КК України, законом не передбачено спеціального суб'єкту, зокрема, такого, господарська чи підприємницька діяльність якого була б пов'язана із обігом дисків для лазерних систем зчитування.

Тому, рішення апеляційного суду про необхідність скасування вироку щодо ОСОБА_1 в частині її засудження за ч. 2 ст. 203-1 КК України у зв'язку з тим, що вона не є спеціальним суб?єктом даного злочину, є необгрунтованим.

Крім того, апеляційний суд у своєму рішенні припустився суперечності, оскільки, скасовуючи вирок щодо ОСОБА_1 в частині її засудження за ч. 2 ст. 203-1 КК України та залишаючи його без зміни в частині засудження за ч. 2 ст. 176 КК України, не виключив рішення про призначення покарання за сукупністю злочинів, хоч остаточне покарання ОСОБА_1 було визначено судом на підставі ст. 70 КК України.

За таких обставин, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України, у звязку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду необхідно повно, всебічно та обєктивно розглянути справу, взяти до уваги вищенаведене, а також доводи, викладені в касаційній скарзі засудженої ОСОБА_1 щодо відсутності в її діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 176 КК України, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення відповідно до вимог закону.