розглянула у судовому засіданні в м. Києві 15 березня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_2 ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2011року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2011 року.

Цим вироком засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5років з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на 3 роки та із конфіскацією майна.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2011року вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2011року залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він, обіймаючи посаду головного спеціалісту відділу контролю реклами та якості нафтопродуктів Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві, будучи представником влади та службовою особою, яка займає відповідальне становище, маючи присвоєний 13 ранг державного службовця 6 категорії, вчинив злочин за наступних обставин.

26 квітня 2011 року ОСОБА_2 біля 11-ї год. прибув разом з іншим головним спеціалістом вказаного Управління ОСОБА_3 до автомайстерні підприємця ОСОБА_4 з метою проведення перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів. Виявивши під час перевірки низку порушень, ОСОБА_3 склав відповідний акт перевірки, який підписав і ОСОБА_2, та протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 155 КУпАП. Після чого, ОСОБА_2 повідомив підприємцю, що, окрім штрафу в розмірі 170 грн, на нього ще будуть накладені фінансові санкції у розмірі 20000 грн за виявлені порушення Закону України «Про захист прав споживачів» (1023-12) , але в разі уникнення для підприємця несприятливих наслідків у виді сплати цих санкцій він має передати йому гроші в розмірі 8000 грн, та залишив свій номер телефону ОСОБА_4, щоб той йому зателефонував, коли у нього будуть необхідні кошти.

Того ж дня після 14-ї год. ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_2 і вони домовились про зустріч, під час якої останній запевнив ОСОБА_4, що, окрім сплати штрафу, щодо нього не будуть застосовані будь-які фінансові санкції і, відкривши багажне відділення автомобіля сказав покласти туди гроші, що і зробив ОСОБА_4, поклавши 1000 доларів США. ОСОБА_2 закрив багажне відділення, а через деякий час був затриманий працівниками міліції.

У касаційній скарзі захисник просив про зміну вироку районного суду та ухвали апеляційного суду, звільнивши ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Своє прохання обгрунтував тим, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, оскільки ОСОБА_2 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризувався за місцем проживання та місцем роботи, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебував, має ряд захворювань, у нього на утриманні перебуває матір, бабуся та дідусь, які через наявні у них захворювання потребують стороннього догляду.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти касаційної скарги захисника, просив уточнити судові рішення щодо засудження ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 368 КК України в редакції статті від 05квітня 2001 року, пояснення захисника ОСОБА_1, який підтримав подану ним касаційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Правильність висновків суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 368 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Проте, колегія суддів дійшла висновку, що при призначенні покарання ОСОБА_2, вимоги ст. 65 КК України дотримані не були.

Судом першої та апеляційної інстанції належним чином не враховані дані про особу засудженого ОСОБА_2, який повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризувався за місцем проживання та місцем роботи, страждає на ряд захворювань, у нього на утриманні перебували матір, бабуся та дідусь, які через наявні у них захворювання потребують стороннього догляду.

Вказані обставини в їх сукупності колегія суддів вважає такими, що істотно знижують тяжкість вчиненого ОСОБА_2 злочину та дають підстави вважати можливим його виправлення без ізоляції від суспільства із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на нього обовязків, визначених у ст. 76 КК України, та згідно ст. 77 КК України не застосовуючи до нього додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Доводи прокурора, висловлені ним у судовому засіданні касаційного суду про уточнення судових рішень, є слушними, оскільки судам слід було зазначити, що ч. 2 ст. 368 КК України, за якою засуджено ОСОБА_2, в редакції статті від 05 квітня 2001 року.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 394 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_2 ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2011року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_2 змінити.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю 3роки.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обовязки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Згідно ст. 77 КК України конфіскацію майна не застосовувати.

Звільнити ОСОБА_2 з місця позбавлення волі негайно.

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2011року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_2 уточнити, зазначивши, що його засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України в редакції статті від 05квітня 2001 року.