розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Вінницької області на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2014 року щодо засудженого ОСОБА_1,

Вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26 жовтня 2014 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що немає судимості, за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладенням на нього виконання обов'язків, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком суду вирішені питання щодо речових доказів та заявлених у справі цивільних позовів.

За вироком суду 22 липня 2014 року, близько 11 годин, в с. Козятин, Вінницької області по вул. Жовтневій засуджений ОСОБА_1, керуючи у стані алкогольного сп'яніння технічно справним автомобілем "ВАЗ - 21063", д/н НОМЕР_1, порушуючи вимоги п. 10.1 та п. 14.2 (в) Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не врахував дорожньої обстановки, яка склалась на той момент, виїхав на зустрічну смугу руху і допустив зіткнення зі скутером "HONDA GIORNO", під керуванням потерпілого ОСОБА_2, який рухався у зустрічному напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, середнього ступеню тяжкості.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 25 грудня 2014 року апеляційна скарга прокурора залишена без задоволення.

Вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26 жовтня 2014 року відносно ОСОБА_1, в порядку ст. 404 КПК України, змінено в частині призначення додаткового покарання.

Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.

В решті вирок суду залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор зазначає, що ухвала апеляційного суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а справа призначенню до нового розгляду у суді апеляційної інстанції, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, оскільки, у порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 413, ст. 414, п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК України, апеляційний суд не застосував кримінальний закон, який підлягав до застосування.

При цьому, прокурор посилається на те, що колегія суддів апеляційного суду без достатніх підстав та, не навівши відповідних мотивів, не призначила ОСОБА_1 передбачене ч. 1 ст. 286 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання прокурором порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Суд касаційної інстанції, згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за обставин, зазначених у вироку, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, є не переконливими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на положення ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи ступінь тяжкості злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, при призначенні ОСОБА_1 покарання, міськрайонний суд урахував усі обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості, дані про особу винного, який раніше не судимий, визнав свою вину, обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття. Крім того судом враховано і обтяжуючу вину обставину - вчинення злочинну у стані алкогольного сп'яніння.

На думку колегії суддів, суд обґрунтовано дійшов висновку про призначення засудженому покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнив засудженого ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання, дотримався вимог статей 65 - 67 КК України.

Водночас апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в порядку апеляційної процедури, також зважив на те, що ОСОБА_1 має стаж керування транспортним засобом більше 20 років, є інвалідом 3 групи, не зловживає спиртним, не притягувався до відповідальності за порушення ПДР (1306-2001-п) . Крім того, апеляційним судом, враховано позицію прокурора в суді першої інстанції, який в судових дебатах не просив позбавити права керування ОСОБА_1 транспортними засобами, не просив про це і потерпілий ОСОБА_2, а також останній не звертався з апеляційною скаргою з цих підстав.

Як вбачається зі змісту ухвали апеляційного суду, наведені у касаційній скарзі прокурора доводи, за своїм змістом аналогічні доводам його апеляційної скарги і на них надано обґрунтовані відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, з наведеними в ній висновками, щодо зміни вироку суду, в порядку ст. 404 КПК України, та призначення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України покарання, без позбавлення права керування транспортними засобами, погоджується і колегія суддів.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та вважає, що у відкритті провадження слід відмовити згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2014 року щодо ОСОБА_1.