Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О., суддів: Кульбаби В.М., Литвинова О.М., за участю прокурора Парусова А.М.,

розглянула 15 березня 2012 року у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 27 липня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 1 липня 2008 року.

Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 27 липня 2006 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого:

- вироком Біляївського районного суду Одеської області від 8 червня 1998 року за ч. 2 ст. 229-6, ст. 45 КК України на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;

- вироком Біляївського районного суду Одеської області від 28 жовтня 1999 року за ч. 2 ст. 229-3, ч. 2 ст. 229-6, ст. 42 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого умовно-достроково 20 квітня 2004 року на 9 місяців 29 днів,

засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 115 КК України на 11 років позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років 9 місяців.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 1 липня 2008 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

Згідно з вироком, ОСОБА_5 у період з червня по серпень 2004 року, у денний час, знаходячись у м. Біляївка Одеської області у невстановленої слідством особи придбав одноствольну рушницю 16 калібру моделі «ИФ-К» НОМЕР_1, з якого, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, саморобним способом виготовив обріз та в подальшому зберігав та носив його без передбаченого законом дозволу, який було вилучено 4 квітня 2006 року.

Крім того, 26 лютого 2006 року, ОСОБА_5 у денний час, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, під час сварки, на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно, з метою вбивства, завдав чисельних ударів деревяною ніжкою від телевізора по різних частинах тіла ОСОБА_6, внаслідок чого останній помер на місці.

На судові рішення засуджений подав касаційну скаргу, у якій вказав на неправильне застосування кримінального закону, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема, порушення права на захист, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі, оскаржив фактичні обставини справи, висловив своє непогодження з кваліфікацією його дій за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 115 КК України та просив вирок, ухвалу скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

6 березня 2012 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло повідомлення із Сокальської виправної колонії про те, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, 22 листопада 2011 року помер в лікувальному закладі при Львівському слідчому ізоляторі.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який висловив думку про необхідність закриття касаційного провадження у звязку зі смертю ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, приймаючи до уваги відсутність заяв про реабілітацію останнього, колегія суддів вважає, що касаційне провадження в справі підлягає закриттю.

Керуючись ч. 2 ст. 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційне провадження в справі щодо ОСОБА_5 закрити.