розглянула в судовому засіданні 15 березня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 24 травня 2011 року.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2011 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до пяти років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнено від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк два роки.

Покладено на нього, передбачені ст. 76 КК України обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу, періодично з'являтись для реєстрації та повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання кримінально-виконавчу інспекцію.

Питання щодо судових витрат та речових доказів вирішено відповідно до закону.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 24 травня 2011 року апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишено без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без зміни.

Суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 за те, що він незаконно з метою збуту придбав, перевіз, виготовив і зберігав наркотичний засіб канабіс, а також збув його при наступних обставинах.

У кінці серпня 2010 року ОСОБА_1 у с. Городище-1 Луцького району Волинської області зірвав декілька рослин дикоростучої коноплі, які перевіз до місця свого проживання по АДРЕСА_1, де висушив їх і подрібнив, виготовивши таким чином канабіс, який зберігав за зазначеною адресою.

17 та 21 вересня 2010 року ОСОБА_1 збув особі на прізвище ОСОБА_3 наркотичний засіб, маса якого в перерахунку на суху речовину складала 1,23 грамів та 1,08 грамів, відповідно.

24 вересня 2010 року за місцем проживання ОСОБА_1 було виявлено та вилучено канабіс масою 0,41 грамів, який він зберігав з метою збуту.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень у звязку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок мякості, та направлення справи на новий судовий розгляд. Стверджує, що судом не враховано, що ОСОБА_1 вчинив злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів з корисливих мотивів, злочин відноситься до категорії тяжких, вчинений ним повторно. Окрім того, вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки апеляційним судом належним чином не перевірені доводи прокурора, наведені в апеляції.

У запереченні на касаційну скаргу захисник ОСОБА_4 вказує на необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги прокурора і просить залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину відповідає фактичним обставинам справи й обґрунтований сукупністю досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів. Прокурор у касаційній скарзі його оспорює.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості злочину та даним про його особу внаслідок мякості, не ґрунтуються на матеріалах справи.

При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

За матеріалами справи ОСОБА_1 визнав свою вину та щиро розкаявся, активно сприяв його розкриттю, вчинив злочин неповнолітнім, позитивно характеризується (а.с. 127), у нього незадовільний стан здоровя (а.с. 128).

Показання підсудного про обставини вчинення злочину були покладені судом в основу вироку.

Суттєвих негативних наслідків по справі не наступило, оскільки збут наркотичних засобів здійснювався під контролем.

За наявності наведених обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши рішення, обґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання із застосуванням статей 75, 104 КК України.

Не ґрунтується на вимогах закону, ст. 67 КК України, посилання прокурора як на обставини, що обтяжують вину, вчинення злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів із корисливих мотивів та вчинення злочину повторно. Оскільки перша обставина відноситься до обєктивної сторони злочину, а інша є кваліфікуючою ознакою злочину.

Виходячи з викладеного та вимог, передбачених у ст. 372 КПК України, немає підстав вважати призначене винному покарання несправедливим в силу його мякості, як про це стверджується у скарзі.

Доводи прокурора про порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 377 КПК України є безпідставними, оскільки апеляційний суд, переглянувши дану кримінальну справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою прокурора, виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, а призначене покарання таким, що відповідає вимогам статей 65, 103 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального та кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 24 травня 2011 року щодо ОСОБА_1 без зміни.