розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 березня 2012 року справу за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на вирок Бородянського районного суду Київської області від 28 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 06 липня 2011 року щодо ОСОБА_6

Вироком суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму

- за ч. 2 ст. 368 КК України на 5 (пять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати виборні посади в органах місцевого самоврядування на строк 1 (один) рік і 1 (один) місяць;

- за ч. 1 ст. 366 КК України на 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права обіймати виборні посади в органах місцевого самоврядування на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на 5 (пять) років з позбавленням права обіймати виборні посади в органах місцевого самоврядування на строк 1 (один) рік і 1 (один) місяць.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки з покладенням виконання обовязків, передбачених ст. 76 КК України.

ОСОБА_6 визнано винною та засуджено за те, що вона, перебуваючи на посаді голови Озерської сільської ради Бородянського району Київської області діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи надані їй владні повноваження, здійснила службове підроблення документів, а саме: рішення виконкому № 46 від 22 червня 2010 року про надання дозволу ОСОБА_7 на будівництво житлового будинку на земельній ділянці площею 0,25 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у чотирьох екземплярах; рішення 29-ї сесії 5-го скликання від 14 травня 2010 року про передачу безкоштовно у приватну власність ОСОБА_7 вказаної земельної ділянки та будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, 09 серпня 2010 року одержала від ОСОБА_7 обумовлену раніше суму хабара в розмірі 20000 гривень, що є еквівалентом суми 2500 доларів США за видачу йому рішення 29 сесії 5 скликання Озерської сільської ради від 14 травня 2010 року про передачу у приватну власність земельної ділянки.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувані судові рішення, у звязку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок мякості, а справу направити на новий судовий розгляд оскільки вважає, що посилання суду на те, що при призначенні покарання враховано характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину є формальним та не відповідає обставинам справи. Зазначає, що суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляцію прокурора без задоволення в частині неправильного застосування ст. 75 КК України належним чином не мотивував прийнятого рішення, а лише послався на ті обставини, що характеризують особу засудженої. Вказує, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням вимог ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, що приймав участь у суді касаційної інстанції, який частково підтримав касаційну скаргу та просив скасувати ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий апеляційний розгляд, пояснення захисника засудженої, який просив судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Висновки суду про винність засудженої ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй злочинів за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, обґрунтовані показаннями засудженої, яка повністю визнала свою вину у їх вчиненні, у зв'язку з чим фактичні обставини справи, на підставі ч. 3 ст. 299 КПК України, судом не досліджувалися. При цьому, як вбачається з протоколу судового засідання від 18.04.2011 року судом зясовувалось, чи правильно розуміє підсудна зміст обставин, дослідження доказів стосовно яких визнано недоцільним та які ніким не оспорюються та їй розяснювалося, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку (т.4 а.с. 3). Кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 368 КК України є правильною та у касаційній скарзі не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) , суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом'якшують і обтяжують покарання.

Дотримуючись наведених вимог закону, суд при призначенні покарання засудженій та при звільненні її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, застосувавши принцип індивідуалізації призначення покарання, визнав можливим виправлення та перевиховання ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства, навівши у вироку переконливі мотиви такого рішення. Зокрема, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженої, позитивну характеристику ОСОБА_6, а також як обставину, що пом'якшує покарання - визнав щире каяття засудженої.

Крім того, відповідно до змісту ст. 75 КК України, особу може бути звільнено від відбування покарання з випробуванням і при засудженні її за тяжкі злочини, тому доводи, наведені у касаційній скарзі прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону, що потягло призначення занадто м'якого покарання є необґрунтованими.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України. Посилання скарги прокурора на те, що апеляційним судом було істотно порушено вимоги кримінально-процесуального закону, так як в ухвалі належним чином не мотивовано прийнятого рішення про застосування ст. 75 КК України до ОСОБА_6 свого підтвердження не знайшли, оскільки як вбачається з матеріалів справи до початку розгляду справи по суті, прокурор надіслав доповнення до апеляції з новими вимогами, в яких просив лише змінити вирок суду першої інстанції, виключивши з його резолютивної частини вказівки про зарахування у строк покарання перебування під вартою засудженої з 10 по 17 серпня 2010 року.

Порушень вимог кримінально-процесуального законодавства чи неправильного застосування кримінального закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої та апеляційної інстанції і були підставою для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень не виявлено, тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а вирок Бородянського районного суду Київської області від 28 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 06 липня 2011 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.