розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 березня 2012 року справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 01 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 14 квітня 2011 року.

Постановою суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду відмовлено у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 про помякшення покарання, призначеного вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 17.12.2008 року за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 358, ст. 70 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна, з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій строком на 3 (три) роки.

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що судами було неправильно застосовано кримінальний закон та допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що судом першої інстанції допущено перенесення дії закону в часі на майбутній період, а ухвала апеляційного суду взагалі не містить обґрунтувань з посиланням на будь-які норми закону. Крім того, зазначає, що Податковим кодексом України (2755-17) фактично встановлено новий порядок визначення кваліфікаційної ознаки злочину, а не новий розмір мінімальної заробітної плати.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив судові рішення залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Виходячи з вимог ст. 405-1 КПК України, рішення суду про приведення вироку у відповідність з новим законом, повинно ґрунтуватися тільки на обставинах справи, встановлених судом при постановленні вироку, та їх юридичній оцінці, яку дано цим судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Як вбачається з вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 17.12.2008 року ОСОБА_5 засуджений за злочини, вчинені у 2007, 2008 роках. Розміри привласненого або розтраченого чужого майна визначено на підставі критеріїв, встановлених абзацами третім і четвертим примітки до ст. 185 КК України з урахуванням мінімального розміру заробітної плати, встановленого законодавством, чинним на момент вчинення злочину.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції та апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зміни кваліфікації злочину та помякшення призначеного покарання у звязку з прийняттям нового Податкового кодексу України (2755-17) .

Порушень вимог кримінального та кримінально-процесуального закону судами першої й апеляційної інстанції, які б тягнули безумовне скасування постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень не встановлено, тому підстав для скасування цих рішень за доводами касаційної скарги засудженого колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Менського районного суду Чернігівської області від 01 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 14 квітня 2011 року без зміни.