розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 березня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на судові рішення щодо засудженого.

Вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2011 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, в силу ст. 89 КК України такого що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді арешту на строк 2 місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 2 роки.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 15 серпня 2010 року близько 8 години 15 хвилин, керуючи автомобілем «Мітцубіші Педжеро Спорт», у районі 11 кілометру автодороги Ялта-Севастополь, в порушення вимог п. п. 2.3 (б), 10.1, 16.11, 16.15 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , при виїзді з другорядної дороги не пропустив вантажний автомобіль «Мерседес-Бенц», під керуванням ОСОБА_7, який мав перевагу в русі та здійснив із ним зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «Мітцубіші Педжеро Спорт» ОСОБА_8 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2011 року вирок щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник вважає, що суд неповно та однобічно дослідив фактичні обставини справи, безпідставно відмовляв у задоволенні його клопотань та ОСОБА_6 Посилається на незаконність засудження його підзахисного за ч. 1 ст. 286 КК України, стверджуючи про те, що не він є винуватцем даної дорожньо-транспортної пригоди. Не погоджується із висновком судової автотехнічної експертизи. Зазначає, що вирок та ухвала апеляційного суду постановленні з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону. Стверджує, що суд безпідставно змінив ОСОБА_6 міру запобіжного заходу із підписки про невиїзд на взяття під варту. У звязку з цим просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника на підтримання своєї касаційної скарги, думку прокурора про законність та обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що слід відмовити у задоволенні касаційної скарги з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у порушенні Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , за обставин викладених у вироку, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_8 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, обґрунтовані наявними в матеріалах справи доказами.

Зокрема, обґрунтовуючи висновок про доведеність винуватості засудженого в порушенні Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , суд послався на показання потерпілого ОСОБА_8 про обставини зіткнення автомобілів «Мітцубіші Педжеро Спорт» під керуванням ОСОБА_6 та вантажного «Мерседеса-Бенца» під керуванням ОСОБА_7, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_7 та висновки судово-медичної та автотехнічної експертиз щодо невідповідності дій ОСОБА_6 Правилам дорожнього руху (1306-2001-п) .

Згідно з даними протоколу огляду місця події, встановлено факт зіткнення автомобілів «Мітцубіші Педжеро Спорт» та вантажного «Мерседеса-Бенца», про що також свідчать характер та локалізація технічних пошкоджень на транспортних засобах.

Даними висновку судово-медичної експертизи стверджується заподіяння потерпілому ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинило тривалий розлад здоровя ( а.с. 48-51). Крім того, у судовому засіданні експерт ОСОБА_10 підтвердив висновок експертизи та зазначив про те, що проведення експертизи без участі потерпілого не є порушенням, оскільки відбувалося на підстав наказу № 6 Міністерства охорони здоровя України.

Із даних, що містяться у висновку автотехнічної експертизи вбачається, що в даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_6 не відповідали вимогам п. п. 2.3 (б), 10.1, 16.11, 16.15 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) і знаходилися в причинному звязку з настанням дорожньо-транспортної пригоди ( а.с.93-95).

По справі не встановлено підстав ставити під сумнів ці висновки.

Проаналізувавши всі досліджені по справі докази в їх сукупності, в тому числі й ті, на які посилається захисник у касаційній скарзі, та давши належну оцінку всім його доводам, висунутим на захист ОСОБА_6, суд обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильно кваліфікував його дії за ч.1ст. 286 КК України.

Підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_6, як про це порушено питання в касаційній скарзі захисника, не встановлено.

Покарання засудженому ОСОБА_6 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу та пом'якшуючих покарання обставин.

Призначене засудженому ОСОБА_6 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Доводи захисника про порушення вимог кримінально-процесуального закону на досудовому слідстві та при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій не заслуговують на увагу.

Усі заявлені клопотання судом першої інстанції розглядались у відповідності до вимог ст. 296 КПК України.

Апеляційним судом при перевірці даної кримінальної справи в апеляційному порядку правильно прийнято рішення. Суд надав відповіді на всі доводи захисника, які були викладені у його апеляції, аналогічні за змістом тим, що в касаційній скарзі. Свої висновки, з якими погоджується колегія суддів із цього питання, суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи встановлено, що органи досудового слідства, суди першої та апеляційної інстанцій істотних порушень кримінально-процесуального чи кримінального законів, які б тягнули безумовне скасування чи зміну постановлених щодо засудженого судових рішень, не допустили.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2011 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.