головуючого Лагнюка М. М.,суддів Наставного В. В., Слинька С. С.,за участю прокурора Казнадзея В.В. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 жовтня 2012 року справу за касаційною скаргою заступника прокурора м. Севастополя на постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 14 березня 2012 року щодо ОСОБА_5

Постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від

14 березня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

таку, що не має судимості, звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 302 КК України у зв'язку з передачею її на поруки трудовому колективу ТОВ «Альянс Транс Груп», а кримінальну справу щодо неї закрито.

Згідно з постановою районного суду ОСОБА_5, маючи намір здійснити посередницькі дії звідницького характеру для розпусти, в квітні 2011 року розмітила у мережі «Інтернет» оголошення з пропозицією працевлаштування дівчат на території Республіки Корея, в результаті чого познайомилася з ОСОБА_7

У період з 16 по 21 квітня 2012 року ОСОБА_5 запропонувала ОСОБА_7 працевлаштуватися на території Республіки Корея в якості танцівниці з наданням сексуальних послуг за грошову винагороду. Переконуючи ОСОБА_7 в її особистій безпеці, високій оплаті такої роботи, гарантуючи хороші побутові умови, викликаючи зацікавленість ОСОБА_7 у виїзді за кордон, ОСОБА_5 пообіцяла їй самостійно забезпечити переміщення останньої на територію Республіки Корея. На таку пропозицію ОСОБА_7 погодилася.

Одночасно із зазначеними діями, 28 квітня та 06 травня 2011 року, ОСОБА_5 познайомилась з ОСОБА_8 і ОСОБА_9, й також запропонувала їм зазначену роботу на території Республіки Корея. Отримавши від останніх згоду на її пропозицію, ОСОБА_5 відкрила їм візи в посольстві республіки Корея та оплатила вартість їхнього проїзду до м. Києва.

05 липня 2011 року ОСОБА_5, знаходячись у міжнародному аеропорту у м. Борисполі Київської області, з метою здійснення звідництва для розпусти, зустрівши ОСОБА_8 і ОСОБА_9, передала їм паспорти для виїзду за кордон з відкритими візами, після чого вона була затримана працівниками правоохоронних органів.

Таким чином, ОСОБА_5 здійснила злочин, передбачений ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 302 КК України, тобто незакінчений замах на здійснення звідництва для розпусти.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати постанову суду щодо ОСОБА_5 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. При цьому він стверджує, що у районного суду не було достатніх підстав для звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності та передачі її на поруки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та правильність кваліфікації її дій за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 302 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення у справі не встановлено.

Що стосується доводів прокурора про безпідставність звільнення судом засудженого від кримінальної відповідальності, то вони є непереконливими.

Так, відповідно до ст. 47 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Із матеріалів справи убачається, що колектив ТОВ «Альянс Транс Груп», подав до районного суду клопотання про передачу ОСОБА_5 на поруки (т. 3 а. с. 207).

Оскільки ОСОБА_5 вперше вчинила злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, щиро розкаялася у вчиненому, позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, суд мав усі підстави для звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею її на поруки.

Твердження прокурора, що суд не перевірив чи дійсно ОСОБА_5 працює ТОВ «Альянс Транс Груп» спростовуються документами наявними в матеріалах справи, а саме: довідками про місце роботи ОСОБА_5 (т. 3 а. с. 209, т. 4 а. с. 39), протоколом загальних зборів трудового колективу ТОВ «Альянс Транс Груп», від 15 вересня 2011 року (т. 3 а. с. 208) та копією трудової книжки ОСОБА_5 (т. 4 а. с. 37-38).

Те, що суд, приймаючи рішення про передачу ОСОБА_5 на поруки колективу ТОВ «Альянс Транс Груп», шляхом допиту представника даного товариства не з'ясував реальні можливості колективу впливати на неї та не взяв до уваги, що остання працювала на підприємстві нетривалий проміжок часу, не є підставою для скасування судового рішення, як про це просить прокурор, оскільки такі вимоги законом не передбачені.

За таких обставин, передача ОСОБА_5 на поруки колективу ТОВ «Альянс Транс Груп» не суперечить вимогам ст. 47 КК України, а тому постановлене щодо ОСОБА_5 судове рішення є законним та обгрунтованим і колегія суддів не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від

14 березня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора м. Севастополя - без задоволення.