головуючого-судді Шилової Т.С., суддів Матієк Т.В., Марчук Н.О., за участю прокурора Пересунька С.В., розглянула в судовому засіданні 13 березня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Чернігівської області на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 30 червня 2011 року щодо ОСОБА_5

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 квітня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу в сумі 1000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 30 червня 2011 року вирок скасовано, ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, а справу провадженням закрито.

Як установив суд, ОСОБА_5 на початку вересня 2010 року поблизу паркану льонозаводу в с. Ульянівка Чернігівської області незаконно без мети збуту зірвав кілька рослин дикорослої коноплі, які на місці подрібнив та, зберігаючи при собі, перевіз на власному автомобілі ВАЗ 21099 до м. Чернігова, де зберігав даний наркотичний засіб без мети збуту. Упродовж вересня 2010 року ОСОБА_5 вжив шляхом паління частину зібраного ним особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу.

13 вересня 2010 року поблизу АДРЕСА_1 ОСОБА_5. був затриманий працівниками міліції, які виявили та вилучили у нього особливо небезпечний наркотичний засіб екстракт канабісу вагою в перерахунку на суху речовину 0,577 г.

У касаційній скарзі прокурор порушив питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий апеляційний розгляд у звязку з неправильним застосуванням цим судом кримінального закону. Зазначив, що апеляційний суд безпідставно звільнив ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, оскільки матеріали справи свідчать про те, що засуджений звернувся до лікувального закладу не для лікування від наркоманії, а з метою ухилитися від кримінальної відповідальності. Твердив, що після проходження даного лікування ОСОБА_5 продовжував вживати наркотичні засоби, що свідчить про його небажання вилікуватися і не дає підстав для звільнення його від кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав скаргу, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 309 КК України підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту є добровільне звернення цієї особи до лікувального закладу і початок її лікування від наркоманії.

Тому суд, вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, повинен зясувати: чи вчинила особа злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України; чи звернулася вона до лікувального закладу добровільно, а не вимушено, тобто чи ставила вона за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитися у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин; чи розпочала лікування. Відсутність хоча б однієї із цих умов унеможливлює звільнення особи від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 309 КК України.

Слід зазначити, що Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 26 квітня 2002 року № 4 (v0004700-02) «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів або прекурсорів» вказує на необхідність зясування судом питання, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

При вирішенні питання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі зазначеної статті апеляційним судом наведені вимоги закону було проігноровано.

Так, звільняючи ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, апеляційний суд зазначив, що засуджений 23 листопада 2010 року звернувся до Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні для лікування від наркоманії та пройшов курс лікування. З цієї підстави суд визнав можливим звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності та закрити кримінальну справу щодо нього.

Разом із тим, апеляційним судом не було належним чином встановлено добровільність звернення засудженого до даного лікувального закладу та його реальний намір вилікуватися від наркоманії.

Так, у процесі судового розгляду справи була проведена наркологічна експертиза, яка виявила в аналізах у ОСОБА_5 від 18 березня 2011 року каннабіоіди, а також встановила, що він на момент проведення експертизи страждає на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання каннабіоідів та потребує лікування від наркоманії (а.с. 131).

Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_5 після проходження ним курсу лікування від наркоманії продовжував вживати наркотичні засоби, що ставить під сумнів добровільність звернення ним до лікувального закладу та дає підстави вважати, що таке лікування було ним здійснено з метою ухилитися від кримінальної відповідальності.

За викладених обставин висновок апеляційного суду про можливість звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України є передчасним, а тому ухвала цього суду підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК України у звязку з неправильним застосуванням цим судом кримінального закону, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.