розглянула в судовому засіданні 13 березня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою виконуючого обовязки прокурора Луганської області на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 липня 2011 року.

Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого, 29 квітня 2010 році за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців з відбуванням покарання в кримінально-виконавчому закладі.

ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він 6 квітня 2011 року в 10 год, за попередньою змовою з невстановленою в ході досудового слідства особою на імя ОСОБА_4, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, знаходячись в м. Луганську, здійснив дзвінок на мобільний телефон ОСОБА_6, яка знаходилась в м. Сєвєродонецьку та представившись її онуком, повідомив неправдиві відомості про те, що скоїв ДТП і попросив терміново перерахувати гроші в сумі 3200 грн. для відшкодування збитків від наслідків ДТП. Далі ОСОБА_5 передав телефон особі на імя ОСОБА_4, котрий представився ОСОБА_6 слідчим міліції та підтвердив слова ОСОБА_5 про те, що її онук здійснив ДТП і терміново потребує грошей.

Введена в оману ОСОБА_6 6 квітня 2011 року в Сєвєродонецькому відділені КБ «ПриватБанк» перерахувала грошові кошти на картковий рахунок дружини ОСОБА_5 ОСОБА_7 Одразу після цього їй стало відомо, що її онук не здійснював ДТП, не дзвонив їй і не просив перерахувати кошти. За її проханням рух грошових коштів за карточним рахунком було заблоковано співробітником банку. Таким чином ОСОБА_5 та не установлена в ході слідства особа на імя ОСОБА_4 не змогли довести свій злочинний умисел до кінця від причин, що не залежали від їх волі та заволодіти грошима ОСОБА_6

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

У касаційній скарзі прокурор просив рішення суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у звязку з неправильним застосуванням закону. Посилався на порушення судом вимог статтей 71, 72 КК України при призначенні засудженому остаточного покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених та належно оцінених судом.

Дії засудженого за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України кваліфіковані правильно, що також не оспорюється у касаційній скарзі.

Проте при призначенні ОСОБА_5 покарання за останнім вироком, суд не врахував вимог ч. 1 ст. 71 КК України, згідно якої, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбування покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

За змістом цієї норми закону, а також постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (v0007700-03) «Про практику призначення судами кримінального покарання» слідує, що у разі коли особа була засуджена до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням і в період іспитового строку вчинила новий злочин, суд зобовязаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш мякі види покарання.

Враховуючи вищенаведене і погоджуючись із доводами касаційної скарги прокурора про неправильне застосування кримінального закону при призначенні засудженому покарання, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд під час якого суду необхідно всебічно, повно та обєктивно дослідити всі докази у справі та при підтвердженні обвинувачення, призначити засудженому покарання з дотриманням вимог статей 65, 71 КК України.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу виконуючого обовязки прокурора Луганської області задовольнити.

Вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21липня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.