розглянувши 13 березня 2012 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 27 липня 2011 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 23 серпня 2011 року,

Вказаною постановою місцевого суду ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його скарги на незаконні дії прокурора м. Макіївки.

Апеляційний суд за наслідками попереднього розгляду справи відмовив ОСОБА_1 у прийнятті апеляції на постанову місцевого суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд. Обґрунтовуючи свої вимоги, він послався на незаконність висновків місцевого суду про неможливість розгляду його заяви в порядку кримінального судочинства, оскільки згідно зі спільним листом голів Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11 березня 2011 року спірні відносини, які виникають між заявником та прокуратурою, розглядаються в порядку кримінального судочинства. Крім того, скаржник вважав, що апеляційний суд безпідставно відмовив у прийнятті до розгляду його апеляції.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги в частині порушення судом першої інстанції процедури розгляду скарги на бездіяльність прокурора, перевіривши матеріали у скарзі, обговоривши викладенні у ній доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Зі змісту постанови місцевого суду вбачається, що суд, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні скарги на незаконні дії прокурора м. Макіївки, виходив із того, що розгляд скарг на незаконні дії працівників прокуратури при виконанні ними своїх службових обовязків провадиться в порядку, передбаченому КАС (2747-15) шляхом подачі адміністративного позову, а не у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством.

Однак, на думку колегії суддів, суд помилився.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 17 КАС юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Конституційний Суд України в рішенні від 14 грудня 2011 року № 1-29/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (справа про оскарження бездіяльності субєктів владних повноважень щодо заяв про злочини) вирішив, що положення ст. 97 КПК (1001-05) необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності субєктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.

Мотивуючи своє рішення, Конституційний Суд України зазначив, що при здійсненні перевірки заяв і повідомлень про злочини прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що і під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних субєктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ.

Як зазначив місцевий суд у своїй постанові, ОСОБА_1 звернувся до прокурора Центрально-Міського району м. Макіївки із заявою в порядку статей 95, 97 КПК, направленою прокурору м. Макіївки, про вчинення службовими особами Макіївської обєднаної районної електромережі ВАТ "Донецькобленерго" злочину у вигляді перевищення ними службових повноважень. У звязку з бездіяльністю прокурора стосовно розгляду і прийняття рішення за заявою про злочин ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до місцевого суду в порядку кримінального судочинства.

Отже, скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора м. Макіївки стосовно розгляду і прийняття рішення за заявою про злочин, належить розглядати в порядку кримінального, а не адміністративного судочинства.

Оскільки місцевий суд цього не зробив, його постанова на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК підлягає скасуванню як винесена з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Зазначене порушення закону з боку місцевого суду залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції, який своєю постановою безпідставно відмовив ОСОБА_1 у прийнятті апеляції, у звязку з чим ця постанова також підлягає скасуванню.

Під час нового розгляду справи належить перевірити доводи ОСОБА_1 про бездіяльність прокурора і винести законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 27 липня 2011 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 23 серпня 2011 року скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.