розглянула в судовому засіданні 13 березня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Свердловського міського суду Луганської області від 26 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 9 серпня 2011 року, а також за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_5 на окрему постанову Свердловського міського суду Луганської області від 27 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 12 серпня 2011 року щодо нього.

Зазначеною постановою, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму,

звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ст. 49 КК України в звязку з закінченням строків давності, а справу закрито.

Як установив суд, ОСОБА_6, будучи завідуючою відділення патології вагітних Краснодонського пологового будинку Луганської області, в період з 18 по 27 квітня 2006 року неналежним чином виконала свої професійні обовязки, що призвело до смерті пацієнта неповнолітньої хворої ОСОБА_7

Крім того, ОСОБА_6 зловживаючи своїм службовим становищем, здійснила службове підроблення, примусивши співробітників відділення переписати історію хвороби померлої ОСОБА_7

У касаційній скарзі прокурор просив рішення суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у звязку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Посилався на те, що рішення суду про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у звязку з закінченням строків давності є невмотивованим. На думку прокурора, суд повинен був постановити обвинувальний вирок та звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання.

По цій же справі судом першої інстанції було винесено окрему постанову щодо захисника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 у звязку з неналежним виконанням останнім своїх обовязків, порушенням адвокатської етики, затягуванням судового процесу. Вказану постанову було направлено для відома до Луганської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 12 серпня 2011 року окрему постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_5 просив вказані судові рішення щодо нього скасувати у звязку з неправильним застосуванням кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам та безпідставністю винесення окремої постанови. Посилався на те, що свої обовязки виконував належним чином, а розгляд справи переносився у звязку з неявкою в судове засідання підсудної ОСОБА_6, участь якої в судовому засіданні була обовязковою. Він же своєчасно повідомляв суд про свою неявку з вказаних вище причин, а також з приводу його зайнятості в інших судових процесах.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка не підтримала касаційну скаргу прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та заперечувала проти задоволення касаційної скарги адвоката, пояснення адвоката ОСОБА_5 на підтримку своєї касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 7-1, ч. 2 ст. 11-1 КПК України особа на підставі ст. 49 КК України підлягає звільненню від кримінальної відповідальності із закриттям справи у звязку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, якими є злочини, передбачені ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки, та з дня вчинення злочину середньої тяжкості, яким є злочин, передбачений ч. 2 ст. 140 КК України, і до набрання вироком законної сили минуло 5 років, та особа проти закриття справи з цієї підстави не заперечує.

Як убачається з матеріалів справи суд, правильно встановивши, що діяння, в якому обвинувачувалась ОСОБА_6, дійсно мало місце, що воно містило склад злочинів, передбачений ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, та визнавши наявність правових підстав, передбачених ст. 49 КК України, для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення цих діянь у звязку із закінченням строків давності, урахувавши думку ОСОБА_6, яка просила про закриття кримінальної справи щодо неї з цієї підстави, прийняв законне й обґрунтоване рішення.

Невизнання ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні злочину не може бути перешкодою для застосування ст. 49 КК України, оскільки в даному випадку підсудна не заперечувала проти закриття справи з нереабілітуючих підстав.

Тому суд, у відповідності до ст. 7-1 КПК України, дійшов обґрунтованого висновку про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, за вчинення злочинів, передбачених ч ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, у звязку із закінченням строків давності та правильно закрив кримінальну справу щодо неї.

Що стосується недоліків у викладенні тексту постанови суду, то вони не є суттєвими і не впливають на суть прийнятого рішення.

За таких обставин доводи прокурора в касаційній скарзі про неправильне застосування судом кримінального закону та порушення кримінально процесуального закону, є непереконливі.

Такі ж за змістом доводи прокурора були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який з наведенням ґрунтовних мотивів на їх спростування визнав їх неспроможними. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Не заслуговують на увагу також і доводи адвоката ОСОБА_5 про незаконність постановлених щодо нього судових рішень.

Згідно із ст. 23-2 КПК України, окрему ухвалу (постанову) може бути винесено при виявленні судом порушень прав громадян та інших порушень закону, допущених при проваджені дізнання, досудового слідства або при розгляді справи нижчестоящим судом.

Відповідно до розяснень п. 52 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 березня 2008 року (v0003700-08) «Про практику винесення судами окремих ухвал (постанов) у кримінальних справах», суд має право окремою ухвалою (постановою) повідомити відповідного керівника прокуратури, кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури про неявку прокурора чи адвоката в судове засідання (після зясування причини), а також порушення ними порядку судового засідання для вжиття передбачених законом заходів з метою запобігання в подальшому зриву судових процесів.

Згідно ч. 3 ст. 48 КПК України захисник зобовязаний зявлятися для участі у виконанні процесуальних дій, в яких його участь є обовязковою. У разі неможливості зявитися у призначений строк, захисник зобовязаний заздалегідь повідомити про це та про причини неможливості явки дізнавачу, слідчому, прокурору, суду.

Як вказано в оскаржуваній окремій постанові, ці вимоги адвокатом ОСОБА_5 були порушенні, оскільки як слідує з протоколу судового засідання 4 жовтня 2010 року захисник ОСОБА_5 в судове засідання не зявився та по телефону повідомив, що приймає участь в іншому судовому процесі.

Згідно протоколу судового засідання від 8 грудня 2010 року захисник також в судове засідання не зявився та повідомив по телефону, що оскільки ОСОБА_6 хворіє, то він не буде зявлятися в судове засідання.

Крім того, відповідно до протоколу судового засідання від 27 грудня 2010 року захисник ОСОБА_5 також в судове засідання не зявився і подав клопотання про перенесення розгляду справи у звязку з його участю в іншому процесі.

Вказану поведінку адвоката суд розцінив як невиконання захисником обовязків, передбачених ч. 3 ст. 48 КПК України.

Апеляційний суд з достатньою повнотою перевірив доводи апеляції адвоката ОСОБА_5 на окрему постанову щодо нього, які аналогічні доводам касаційної скарги, та дійшов правильного висновку про її необґрунтованість, вмотивувавши своє рішення належним чином, з чим погоджується і касаційна інстанція.

Тому окрема постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду є законними, підстав для їх скасування не вбачається.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону та порушень вимог кримінального закону, які б були безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів,

Постанову Свердловського міського суду Луганської області від 26травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 9серпня 2011 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Окрему постанову Свердловського міського суду Луганської області від 27 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 12 серпня 2011 року щодо адвоката ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу адвоката без задоволення.