розглянула в судовому засіданні у м. Києві 13 березня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 26 липня 2011 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді арешту на строк шість місяців.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, працюючи адвокатом відповідно до рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м.Севастополя від 28 жовтня 2005 року № 19, 26 березня 2009 року близько 11-ї год у будинку правосуддя, розташованому по вул. Гоголя, 316 у м.Черкасах, на третьому поверсі, де знаходиться Придніпровський районний суд м. Черкас, умисно грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, маючи малозначний привід, вчинив хуліганські дії, які виразились у погрозах фізичною розправою та брутальній лайці на адресу помічника судді Придніпровського районного суду м. Черкас ОСОБА_7, яка намагалася розяснити положення Інструкції про пропускний режим в Придніпровському районному судді м.Черкас. Після цього ОСОБА_5, у порушення даної Інструкції потрапив до приміщення суду і силою відкрив двері, зламавши магнітний пристрій, за допомогою якого двері автоматично закривалися, розбив скло над дверима, а потім у приймальні голови районного суду під час судового засідання, супроводжуючи свої дії брутальною лайкою, погрозами на адресу працівників суду.

Крім того, на зауваження помічника голови районного суду ОСОБА_6, яка просила припинити хуліганські дії, ОСОБА_5 ніяк не реагував і, схопивши її за одяг, умисно вдарив об одвірок дверей приймальні голови суду, чим завдав їй легких тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку, а також чисельних синців на грудях, спині та пальцях правої кисті з відламуванням нігтьових пластинок. Отримані потерпілою тілесні ушкодження відносяться до легких, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

Зі змісту касаційної скарги засуджений ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення через істотні порушення вимог КПК України (1001-05) та неправильне застосування кримінального закону, а справу направити на нове розслідування. На допущені істотні порушення органів досудового слідства та його права на захист суд першої та апеляційної інстанцій уваги не звернули, а тому в силу п. 3 ст. 370 КПК України судові рішення підлягають скасуванню. Крім того, ОСОБА_5 посилається на однобічність, неповноту досудового слідства і судового розгляду справи. Вказує на фальсифікацію кримінальної справи. На думку касатора, вирок не відповідає вимогам КПК України (1001-05) .

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав доводи касаційної скарги, прокурора, котрий заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Як убачається з матеріалів справи, висновки суду першої інстанції у вироку про доведеність вини засудженого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, установлених судом і викладених у вироку, підтверджуються доказами зібраними органами досудового слідства та ретельно дослідженими у судовому засіданні, у тому числі показаннями потерпілої, свідків та висновками судово-медичної експертизи, яким суд дав належну оцінку у вироку як кожному окремо, так і в сукупності з іншими доказами.

Отже, вирок відповідає вимогам ст. 323 КПК України і його законність і обґрунтованість якого підтверджено апеляційним судом в ухвалі. Тому підстав для сумнівів у правильності оцінки зібраних та досліджених судом доказів у касаційного суду немає.

Із змісту касаційної скарги убачається, що засуджений посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення, суд касаційної інстанції керується статтями 370 372 КПК України (1001-05) . Тобто підставами для зміни або скасування вироку місцевого суду в касаційному порядку є лише істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

З урахуванням установлених судом першої інстанції фактичних обставин вчиненого засудженим злочину колегія суддів дійшла висновку, що дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 296 КК України.

Доводи засудженого про те, що під час досудового слідства та судового розгляду справи були допущені порушення кримінальнопроцесуального закону, які тягнуть за собою безумовне скасування постановлених щодо нього судових рішень, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ці твердження не ґрунтуються на матеріалах справи.

З матеріалів кримінальної справи убачається, що з моменту визнання ОСОБА_5 обвинуваченим йому було розяснено право мати захисника, від участі якого він добровільно відмовився.

Як видно з протоколу судового засідання, підсудному були розяснені процесуальні права. Клопотань про призначення йому захисника заявлено не було.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_5 на період часу, до якого відноситься вчинення інкримінованих йому діянь, не виявляв ознак будь-якого хронічного психічного захворювання, недоумства, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки і при збереженості у нього емоційно-вольової сфери, інтелекту, памяті, критичних і прогностичних функцій, задовільному рівні соціальної адаптації був здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Вказані обставини також були враховані судом при постановлені судового рішення по справі, у звязку з чим доводи засудженого про порушення його права на захист органами досудового слідства та судами колегія суддів вважає безпідставними.

Твердження засудженого про істотне порушення вимог КПК (1001-05) , що є безумовною підставою для скасування судових рішень, про те, що йому не було поштою надіслано обвинувальний висновок, не заслуговують на увагу.

Так, у в матеріалах справи наявна розписка засудженого від 12 серпня 2009 року про його відмову отримати копію обвинувального висновку (т.1а.с. 213).

Із протоколу судового засідання видно, що обвинувальний висновок було оголошено в судовому засіданні, підсудному розяснено суть обвинувачення (т. 2, а. с. 44). ОСОБА_5 також було ознайомлено після проголошення вироку з матеріалами справи та протоколом судового засідання (т. 2, а. с. 60). При цьому зауважень на протокол судового засідання він не мав.

Не заслуговують на увагу і доводи касатора в частині того, що вирок постановлено незаконним складом суду.

Доводи у касаційній скарзі про незаконність судових рішень зводяться до власної оцінки засудженим зібраних у справі доказів і не спростовують викладених у вироку висновків суду.

Таким чином, доводи скарги ОСОБА_5 є необґрунтованими, при цьому вони аналогічні доводам його апеляції, перевірялися судом апеляційної інстанції і правильно визнані безпідставними, з чим погоджується колегія суддів.

Проте колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають зміні в частині призначеного ОСОБА_5 покарання.

Виходячи з положень ст. 65 КК України, суди повинні суворо додержуватися вимог цієї норми закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен зясувати його вік, стан здоровя, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність незнятих чи непогашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сімї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

У кожному конкретному випадку суди зобовязані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що помякшують чи обтяжують покарання. У випадку, коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк передбачає більш мякі види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не повязаного із позбавленням волі. У разі обрання покарання у виді позбавлення волі це рішення також має бути вмотивовано у вироку.

Судом при постановлені вироку було враховано те, що ОСОБА_5 не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, не перебуває на обліку у лікаря нарколога, однак мотивів призначення покарання, повязаного з ізоляцією від суспільства, не наведено.

Санкція ч. 1 ст. 296 КК України є альтернативною і поряд з таким видом покарання як арешт на строк до шести місяців передбачає більш мяке покарання у виді штрафу.

Як видно зі змісту вироку, суд, вирішуючи питання про вид покарання, у порушення ч. 2 ст. 334 КПК України не мотивував призначення засудженому покарання повязаного з ізоляцією від суспільства.

Разом із тим, з урахуванням фактичних обставин справи, особи засудженого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, стану його здоровя, його віку (60 років), того, що ОСОБА_5 одружений, негативно не характеризується, на думку колегії суддів, його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Керуючись статтями 394 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкас від 23 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 26 липня 2011 року щодо ОСОБА_5 змінити. Помякшити призначене йому покарання за ч. 1 ст. 296 КК України з шести місяців арешту до штрафу у розмірі 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 11900 грн.