Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Щепоткіної В.В., суддів: Романець Л.А., Широян Т.А., за участю прокурора

потерпілих

представників потерпілих

засудженого Гошовської Ю.М.

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

ОСОБА_8, ОСОБА_9

ОСОБА_10

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 13 березня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_10 на вирок Апеляційного суду Львівської області від 14 грудня 2011 року.

Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 8 лютого 2011 року

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_10, звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_10 покладено обовязок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Постановлено стягнути з ОСОБА_10 на користь: ОСОБА_5 42853 грн 63 коп в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, та 80000 грн - моральної шкоди; ОСОБА_11 50000 грн - моральної шкоди; ОСОБА_12 50000 грн - моральної шкоди; ОСОБА_6 50000 грн моральної шкоди; ОСОБА_7 50000 грн моральної шкоди.

Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності із ст. 81 КПК України.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_10, 18 серпня 2007 року, о 20 год 30 хв, керуючи автомобілем марки «Фольксваген Пасат» днз НОМЕР_1, рухаючись по дорозі зі сполученням «с.Зіболки-м.Жовква» в напрямку м. Жовква на ділянці автодороги 700 метрів до початку населеного пункту м. Жовква, виконуючи автомобілем маневр обгону в умовах обмеженої оглядовості, не переконався в тому, що смуга зустрічного руху вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані всупереч вимогам Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , перетнув автомобілем горизонтальну розмітку 1.6 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) лінію наближення, яка передує суцільній лінії і поділяє транспортні потоки та виїхав на смугу зустрічного руху всупереч вимогам п.14.2 в), п.14.6 г) Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) в результаті чого вчинив зіткнення з іншим транспортним засобом мотоциклом марки «ІЖ-Планета», днз НОМЕР_2 під керуванням потерпілого ОСОБА_13, який в результаті дорожньо-транспортної пригоди від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.

Вироком Апеляційного суду Львівської області від 14 грудня 2011 року, вирок Жовківського районного суду Львівської області від 8 лютого 2011 року, щодо ОСОБА_10, в частині призначення покарання із застосуванням статей 75, 76 КК України скасовано, а в частині стягнення з нього грошових сум на користь потерпілих в рахунок відшкодування моральної шкоди змінено.

Призначено ОСОБА_10 покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Постановлено стягнути із ОСОБА_10 на користь: ОСОБА_5 40000 грн; ОСОБА_11 25000 грн; ОСОБА_12 25000 грн ; ОСОБА_6 20000 грн; ОСОБА_7 20000 грн, заподіяної моральної шкоди. Постановлено виключити з мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку порушення правил експлуатації транспорту.

В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_10, просив вирок суду апеляційної інстанції в частині призначеного покарання змінити та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки.

При цьому скаржник просить врахувати, що він є людиною пенсійного віку, раніше злочинів не вчиняв, активно сприяв слідству, позитивно характеризується за місцем проживання і місцем роботи, має на утриманні батьків похилого віку, шкоду потерпілим він не відшкодував, лише тому, що останні відмовились від такого відшкодування. Також, зазначає, що в даній пригоді винен також потерпілий ОСОБА_13, оскільки він рухався посередині дороги в притул до лінії, що розділяє смуги руху, що є порушенням п.11.2 ПДР (1306-2001-п) .

Засуджений ОСОБА_10 вважає, оскаржуваний вирок в частині матеріальної шкоди є необґрунтованим, оскільки визначений розмір перевищує фактично завданий.

Крім того, засуджений зазначає, що в суді першої та апеляційної інстанції не було допущено до участі у справі в якості захисника його інтересів ОСОБА_15, який має юридичну освіту та стаж роботи за спеціальністю більше десяти років, однак не є адвокатом.

У запереченнях на касаційну скаргу потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 просили вирок суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_10, який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, потерпілих та їх представників, які заперечили проти касаційної скарги засудженого та просили вирок суду апеляційної інстанції залишити без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Засуджений ОСОБА_10 винним себе визнав частково, так як вважає, що дорожньо-транспортна пригода сталася, як з його вини, так і з вини потерпілого ОСОБА_13

Разом з тим, винність засудженого обєктивно підтверджена показаннями потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, свідченнями ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_14, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, а також даними, що містяться в протоколах огляду місця події та план-схемах до них, висновками судово-медичної, судово-авто технічної, судово-трасологічної експертиз та іншими доказами по справі, яким суд дав належну оцінку.

Висновок суду першої інстанції щодо встановлених судом фактичних обставин справи та кваліфікація дій ОСОБА_10 за ч.2 ст. 286 КК України є вірною та у касаційній скарзі не оскаржується.

Призначене ОСОБА_10 покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам, передбаченим ст. 65 КК України, оскільки при призначенні засудженому покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким.

Судом також враховано дані про особу ОСОБА_10, який раніше не судимий, позитивно характеризується, вину свою визнав частково, не працює, у тому числі й ті, на які є посилання у касаційній скарзі.

Покарання ОСОБА_10, як основне, так і додаткове, призначене у межах санкції статті інкримінованого злочину, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Будь-яких обставин, які б давали підстави для застосування до ОСОБА_10, ст. 75 КК України, про що ставиться питання в касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Посилання в касаційній скарзі засудженого на неправильне визначення судом розміру цивільного позову на користь потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 є безпідставним, оскільки судом повною мірою враховано характер вчиненого злочину, тяжкість моральних страждань потерпілих, їх характер і обсяг, майновий стан засудженого та його здатність покрити заподіяну шкоду. Таким чином, визначений судом апеляційної інстанції розмір цивільного позову є пропорційним заподіяним збиткам, при цьому судом наведено мотиви такого рішення.

Твердження засудженого ОСОБА_10 про невідшкодування потерпілим шкоди у звязку із небажанням останніх, спростовується поясненнями потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, даними під час розгляду справи та зазначеними в запереченнях на касаційну скаргу.

Доводи засудженого про те, що в суді першої та апеляційної інстанцій не було допущено до участі у справі в якості захисника ОСОБА_15, який має юридичну освіту та стаж роботи за спеціальністю більше десяти років, однак не є адвокатом, не заслуговує на увагу. У відповідності із вимогами чинного кримінально-процесуального законодавства, зокрема, ст. 44 КПК України, здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого та надання їм необхідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній справі має право захисник, повноваження якого мають бути стверджені у встановленому законом порядку. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанцій захист ОСОБА_10 здійснював професійний адвокат.

Порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно, всебічно та обєктивно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення щодо ОСОБА_10, не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Львівської області від 14 грудня 2011 року щодо ОСОБА_10 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.