суддів Єленіної Ж.М., Григор'євої І.В., Леона О.І., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 21 березня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 06 серпня 2014 року в кримінальному провадженні № 12013230200000562 щодо зазначеної особи,

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону й неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вважає, що судовий розгляд проведено однобічно й не об'єктивно, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки матеріали цього провадження не містять доказів його винуватості у вчиненні інкримінованих правопорушень. Апеляційний суд, на думку скаржника, не перевірив доводів наведених у його апеляційній скарзі, і належним чином не мотивував свого рішення.

Указаним вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Новокиївки Снігурівського району Миколаївської області, жителя АДРЕСА_2, зареєстрованого в АДРЕСА_1,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України - на строк 10 років; за ч. 4 ст. 152 КК України - на строк 10 років 1 місяць; за ч. 3 ст. 153 КК України - на строк 10 років 2 місяці; за ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 4 роки. На підставі ч. 2 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 6 місяців.

Ухвалено стягнути із засудженого на користь держави 1275 грн у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних із залученням експертів.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він улітку 2008 року в нічний час у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у будинку АДРЕСА_2 де він проживав разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_5 та її дітьми, скориставшись тим, що жінки не було вдома, увійшов до спальні своєї падчерки ОСОБА_6, 1995 року народження, і, маючи злочинний умисел, спрямований на зґвалтування малолітньої, використовуючи її безпорадний стан, зумовлений малолітнім віком, застосувавши фізичну силу шляхом утримання дівчини за руки, намагався проти волі потерпілої вступити з нею в статеві зносини, однак не довів своїх дій до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпіла вчинила активний опір, відштовхнула ОСОБА_4 від себе і вибігла з будинку.

ОСОБА_4 у середині травня 2008 року близько 02.00 год. повторно з метою незаконного таємного викрадення чужого майна проник через вікно до підвального приміщення Дудчанського сільського будинку культури (який перебуває на балансі Дудчанської сільської ради Новоронцовського району Херсонської області, що по вул. Леніна в с. Дудчанах), звідки таємно викрав 3 металеві труби на загальну суму 840 грн, заподіявши Дудчанській сільській раді матеріального збитку на вказану суму.

Протягом травня - вересня 2008 року ОСОБА_4 повторно вчинив у вказаний спосіб ще 4 епізоди крадіжки належного Дудчанській сільській раді майна (металеві труби, чавунні батареї парового опалення), яке знаходилось у підвальному приміщенні Дудчанського сільського будинку культури, на загальну суму 4970 грн.

Він же тричі у період з осені 2011 року по січень 2013 року у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у будинку АДРЕСА_2 скориставшись тим, що його співмешканки та інших членів сім'ї не було вдома, маючи злочинний умисел, спрямований на зґвалтування малолітньої ОСОБА_7, 1999 року народження, використовуючи її безпорадний стан, зумовлений малолітнім віком, застосувавши фізичну силу шляхом утримання дівчини за руки, проти її волі здійснював із нею насильницькі статеві зносини.

У той же період він за тих самих обставин, маючи злочинний умисел, спрямований на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом щодо ОСОБА_7, повторно використовуючи її безпорадний стан, зумовлений малолітнім віком, застосувавши фізичну силу шляхом утримання дівчини за руки, проти її волі здійснив 6 епізодів насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

Апеляційний суд Херсонської області, частково задовольнивши апеляційну скаргу засудженого, виключив із мотивувальної частини вироку посилання суду першої інстанції на одночасний допит підозрюваного ОСОБА_4 та неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 В решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Розглянувши доводи, наведені в касаційній скарзі засудженого, та перевіривши надані до скарги судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

У касаційній скарзі засуджений оспорює правильність установлення судом фактичних обставин кримінального провадження. Проте ці обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК України перегляду в касаційному порядку не підлягають. Суд касаційної інстанції також не перевіряє вироків та ухвал щодо неповноти судового розгляду. Тому при розгляді доводів, викладених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судом першої інстанції.

Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості неповнолітніх осіб підтверджується наступними доказами, наведеними у вироку: показаннями потерпілої ОСОБА_6 та неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7, які в судовому засіданні детально відповідно до свого віку та розвитку розповіли про протиправні дії щодо них засудженим. Показанням потерпілих суд дав оцінку в сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, а саме: з показаннями законного представника неповнолітньої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, з даними висновків судових експертиз, проведених у кримінальному провадженні, та іншими доказами.

Винуватість ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням в інше приміщення, вчиненому повторно підтверджується показаннями представника потерпілого, свідків ОСОБА_10., ОСОБА_5, а також на підставі даних, що містяться у протоколах слідчих дій та інших матеріалах кримінального провадження.

Сукупність цих доказів дали суду обґрунтовані підстави визнати, що саме ОСОБА_4 вчинив вище указані злочини.

Підстав вважати, що матеріали кримінального провадження були сфальсифікованими, а свідки, потерпілі й законний представник неповнолітньої потерпілої обмовили ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, немає.

Кримінально-правова оцінка діянь ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 152, ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 3 ст. 185 КК України є правильною.

Апеляційний суд належно перевірив об'єктивність оцінки наведених у вироку доказів і, частково задовольнивши апеляційну скаргу засудженого, виключив із мотивувальної частини вироку посилання суду першої інстанції на одночасний допит підозрюваного ОСОБА_4 та неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки інших наведених судом у вироку доказів апеляційний суд не встановив, а стосовно доводів засудженого, аналогічних викладеним у касаційній скарзі, навів належні мотиви їх необґрунтованості. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Покарання ОСОБА_4 призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України.

Жодних даних, які би свідчили, що у провадженні щодо засудженого допущено неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення кримінального процесуального, що перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, не встановлено.

Отже, переконливих доводів для скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного і призначення нового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_4, з касаційної скарги не убачається.

Оскільки з касаційної скарги та доданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, у відкритті касаційного провадження слід відмовити згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 21 березня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 06 серпня 2014 року відмовити.