розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 13 березня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Київського районного суду м. Харкова від 31січня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14квітня 2011 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6,

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 31 січня 2011 року засуджено:

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, не судимого,

за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Стягнуто солідарно із засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судові витрати в сумі 759 грн. 35 коп. за проведення судово-хімічної експертизи.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2011 року вирок щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінено. Ухвалено вважати їх засудженими за ч.2 ст. 307 КК України до покарання, призначеного судом, та на підставі ст. 77 КК України без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладення обовязків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Згідно з вироком ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнані винними та засуджені за вчинення таких злочинів.

В денний час в середині вересня 2010 року ОСОБА_5, перебуваючи біля АДРЕСА_3, придбав у невстановленої слідством особи за 600 грн. особливо небезпечний наркотичний засіб каннабіс з метою збуту, після чого на громадському транспорті перевіз його до місця проживання та став незаконно зберігати з метою збуту.

Приблизно о 18 годині 19 жовтня 2010 року ОСОБА_5 біля будинку АДРЕСА_1 незаконно збув ОСОБА_6 за 120грн. особливо небезпечний наркотичний засіб каннабіс. Після цього ОСОБА_6 перевіз даний наркотичний засіб і на перетині вулиць Пушкінської і Весніна в м. Харкові збув його ОСОБА_7 за 160 грн., який одну частину наркотичного засобу вжив, а 0, 865 г було вилучено працівниками міліції.

Приблизно о 18 годині 20 жовтня 2010 року ОСОБА_5 біля будинку АДРЕСА_1 повторно збув ОСОБА_6 за 60грн. особливо небезпечний засіб каннабіс. Після цього ОСОБА_6, з метою збуту, перевіз придбаний наркотичний засіб та біля будинку АДРЕСА_2 був затриманий працівниками міліції, які вилучили у нього 8, 9423 г каннабісу.

Приблизно о 18 годині 30 хвилин 21 жовтня 2010 року ОСОБА_5 біля будинку АДРЕСА_1 був затриманий працівниками міліції та у нього були вилучені два паперових пакети з особливо небезпечним наркотичним засобом каннабісом загальною масою 10,3296 г, а в ході огляду квартири ОСОБА_5 було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб каннабіс, загальною вагою 17,0623гр.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених, порушує питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили тяжкий, умисний, корисливий злочин, страждають психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання конопель, однак місцевий суд в порушення вимог ч. 1 ст. 65 КК України не врахував ці обставини та призначив їм надто мяке покарання. Звільнення апеляційним судом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України вважає необґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який їх засуджено, та кваліфікація їх дій в касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.

Посилання прокурора на те, що місцевий суд призначив обом засудженим покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та їх особі внаслідок мякості, а апеляційний суд безпідставно застосував до них ст. 75 КК України, є непереконливими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше пяти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6, місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину та його наслідки, дані про їх особу, а саме те, що вони вперше притягуються до кримінальної відповідальності, мають позитивні характеристики, наявність обставин, що помякшують покарання щире каяття і наявність на утриманні ОСОБА_5 неповнолітньої дитини, та дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення засудженим покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією частини статті, за якою їх визнано винними.

Апеляційний суд, врахувавши, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вперше притягуються до кримінальної відповідальності, визнали свою вину та щиро розкаялись, активно сприяли розкриттю злочину, а також обставини, що помякшують їх покарання і відсутність обставин, що обтяжують їх покарання, дійшов обґрунтованого висновку про можливість звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням.

На думку колегії суддів, призначене апеляційним судом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання у повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Керуючись статтями 394 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 31січня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14квітня 2011 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, без задоволення.