Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Щепоткіної В.В., суддів: Романець Л.А., Широян Т.А., з участю прокурора Гошовської Ю.М.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 13 березня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 14 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_6

Вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 14 липня 2011 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, відповідно до ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості

засуджено за ч.4 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років.

Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності із вимогами ст. 81 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2011 року, вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 14 липня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_6, змінено в частині призначеного покарання.

Постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.4 ст. 152 КК Українив редакції Закону від 1 вересня 2001 року і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.

Виключено з мотивувальної частини вироку посилання на обтяжуючу покарання засудженого ОСОБА_6 обставину «вчинення злочину щодо малолітньої».

В решті вирок суду залишено без зміни.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_6, 25 травня 2009 року о 19 год 00 хв, в с.Верхні Петрівці, Сторожинецького району, Чернівецької області, вчинив зґвалтування малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6, просив рішення суду першої та апеляційної інстанції скасувати, а провадження по справі закрити у звязку із відсутністю в діях засудженого складу злочину, а також у звязку порушенням права засудженого ОСОБА_6 на захист.

При цьому, захисник ОСОБА_5 зазначає, що його підзахисному під час досудового слідства не було вручено постанову про предявлення обвинувачення та обвинувальний висновок мовою, якою він володіє, оскільки за національністю є румуном. Крім того, під час розгляду апеляції засудженому не було надано перекладача, що є порушенням його права на захист.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечив проти касаційної скарги захисника та просив у її задоволенні відмовити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Допитаний в судовому засіданні засуджений ОСОБА_6, у зґвалтуванні, тобто статевих зносинах із застосуванням фізичного насильства і погроз його застосування, з використанням безпорадного стану малолітньої ОСОБА_7 себе не визнав та пояснив, що з потерпілою в статеві зносини він не вступав та не змушував її вступати, чому вона вказує, що він її зґвалтував, він не знає, однак на підставі пояснень потерпілої ОСОБА_7, свідчень ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, експерта ОСОБА_18, а також доказів, що містяться у висновках судово-медичної експертизи №260-Е від 12 червня 2009 року, висновках імунологічної експертизи №901, №902 від 10 липня 2009 року, 14 липня 2009 року відповідно та інших доказів по справі зібраних і досліджених у встановленому законом порядку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильно кваліфікував його дії за ч.4 ст. 152 КК України та призначив покарання.

Посилання захисника ОСОБА_5 на те, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад злочину, інкримінований його підзахисному, є безпідставним, оскільки в діях остатнього є всі наявні елементи складу закінченого злочину, передбаченого ч.4 ст. 152 КК України.

Призначене судом першої інстанції ОСОБА_6 покарання, на думку колегії суддів, відповідає вимогам, передбаченим ст. 65 КК України. При призначенні покарання засудженому, судом повною мірою враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України вважається особливо тяжким, дані про особу ОСОБА_6, та призначено засудженому покарання в межах санкції статті інкримінованого йому злочину, яке дорівнює його мінімальній межі.

Колегія суддів, вважає призначене покарання необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_6, попередження вчинення ним нових злочинів та є домірним скоєному.

Що стосується доводів захисника про те, що його підзахисному під час досудового слідства не було вручено постанову про предявлення обвинувачення та обвинувальний висновок мовою, якою він володіє та його не було забезпечено допомогою перекладача під час розгляду апеляції засудженого ОСОБА_6, що призвело до порушення його права на захист, то зазначене порушення не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи і спростовується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: протоколу розяснення прав підозрюваного (обвинуваченого) на досудовому слідстві, протоколу допиту підозрюваного, право користуватись допомогою захисника та перекладача ОСОБА_6 було розяснено. Проте, як вбачається з наведених вище процесуальних документів, та його особистої заяви від вказаних послуг він відмовився (а.с.119, 121 т.1).

Порушень норм кримінального та кримінально-процесуального законів, які могли бути підставами для зміни або скасування судових рішень по даній справі не встановлено.

З урахуванням наведеного, підстав для скасування судових рішень щодо ОСОБА_6, та закриття провадження у справі у звязку із відсутністю в діях засудженого складу злочину, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 14 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 11 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни .

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.