розглянула в судовому засіданні 13 березня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 13 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 4 серпня 2011 року.

Зазначеним вироком засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який не мав судимості на підставі ст. 89 КК України,

за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 4 серпня 2011 року вирок районного суду залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 10 лютого 2011 року приблизно о 18 годині, знаходячись на території свого домоволодіння в АДРЕСА_1 у невстановленої особи придбав особливо небезпечний наркотичний засіб каннабіс вагою 567 гр., у великих розмірах, який зберігав без мети збуту до 11 березня 2011 року.

У касаційній скарзі засуджений посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості, просить змінити судові рішення, звільнивши його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд першої та апеляційної інстанцій при призначенні покарання не в повній мірі врахували дані про його особу та обставини, які помякшують покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України відповідає фактичним обставинам справи й обґрунтований сукупністю досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів, і засуджений у касаційній скарзі його не оспорює.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 309 КК України кваліфіковані правильно.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винуватого та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_1 покарання судом враховані ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, помякшуючі покарання обставини повне визнання своєї вини та щире каяття. Крім того, судом не встановлено обставин, що обтяжують покарання.

За таких обставин суд правильно обрав ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.

Разом з цим колегія суддів приходить до висновку, що конкретні обставини справи, обставини, визнані судом такими, що помякшують покарання, а саме: визнання засудженим своєї вини, щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину; дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризується позитивно, є не судимим, пенсіонером, дають підстави вважати, що виправлення засудженого та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою.

Враховуючи наведене, судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають зміні, а він на підставі ст. 75 КК України звільненню від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки та з покладенням обовязків, передбачених ст. 76 КК України.

Керуючись ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого задовольнити.

Вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 13 травня 2011року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 4 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного за вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 13 травня 2011року покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобовязати ОСОБА_1 в період іспитового строку без дозволу кримінально-виконавчої інспекції не виїжджати за межі України на постійне проживання, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.