розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 березня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 15 червня 2011 року.

Вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2011 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

не маючого судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 3 роки позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла.

Цим же вироком засуджений ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 187; ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, крім житла вирок та ухвала щодо якого у касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 15 червня 2011 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він 31 жовтня 2010 року в денний час на дорозі між селами Вачів та Бочманівка Славутського району за попередньою змовою зі ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном вчинили напад на ОСОБА_7 При цьому ОСОБА_6 з метою подолання реального опору ОСОБА_7 насильно утримував потерпілого руками за плечі та здавлював рукою за шию, коліном ноги надавлював на грудну клітку, чим заподіяв потерпілому фізичного болю та спричинив легкі тілесні ушкодження. ОСОБА_5 в цей час відкрито заволодів грішми потерпілого в сумі 50 грн., а решту грошей забрав ОСОБА_6 Усього засуджені відкрито заволоділи грошами потерпілого в сумі 480 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 порушує питання про зміну постановлених судових рішень щодо нього. При цьому посилається на неправильне застосування кримінального закону, оскільки судом неправильно кваліфіковано його дії за ст. 187 КК України, оскільки, на його думку, насильство, яке було застосоване до потерпілого, не було небезпечним для життя та здоровя потерпілого в момент заподіяння. З цих підстав просить перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 186 КК України. Крім того, посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок суворості.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно із матеріалів кримінальної справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_5 у нападі з метою заволодіння чужим майном, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоровя потерпілого в момент заподіяння, і кваліфікацію його дій за ч.2 ст. 187 КК України суд зробив на підставі досліджених в судовому засіданні й наведених у вироку доказів, а саме : показаннях потерпілого ОСОБА_7, який пояснював, що під час нападу на нього його душили, внаслідок чого він втрачав свідомість, даних висновку судово-медичної експертизи № 293 від 13 грудня 2010 року, відповідно до якої у ОСОБА_7 виявлено крововилив під конюнктивальну оболонку правого ока та крововилив під слизову оболонку нижньої губи справа, які є наслідком прикладання тупих твердих предметів, могли бути заподіяні як за ударними механізмами, так і в результаті здавлювання такими і відносяться до легкого тілесного ушкодження, інших доказах по справі.

Аналіз доказів, на які послався суд, свідчить про правильність висновків суду та доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненому злочині.

Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів,які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винності ОСОБА_5 та кваліфікації його дій органами досудового слідства та судом не допущено.

Що ж стосується доводів касаційної скарги засудженого про суворість призначеного покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про обрання покарання ОСОБА_5, який не має судимості, щиро розкаявся у вчиненому, вперше притягується до кримінальної відповідальності, проживає з матірю, є інвалідом 3 групи, потребує постійного лікування та нагляду лікарів, за місцем проживання характеризується посередньо, суд виходив не лише з характеру і ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, але й відповідно до ст.ст. 65- 67 КК України урахував всі помякшуючі та обтяжуючи покарання засудженого обставини, в тому числі й ті, на які посилається засуджений у касаційній скарзі, та застосував до засудженого вимоги ст. 69 КК України.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 187 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Підстав для його помякшення, про що йдеться у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б давали безумовні підстави для скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 15 червня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5. - без задоволення.