Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Животова Г.О., суддів Крещенка А.М., Шибко Л.В., за участю прокурора Пересунька С.В., захисника ОСОБА_5,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 березня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Києво Святошинського районного суду Київської області від 24грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16червня 2011 року яким

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

не маючого судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.

Стягнуто з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_7 16000 гривень матеріальної шкоди та 80000 гривень моральної шкоди.

У відповідності до вимог ст. ст. 81, 93 КПК України вирішено питання судових витрат і долю речових доказів по справі.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16червня 2011 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнаний винним в тому, що він 3 вересня 2008 року, близько 16.00 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись неподалік кафе «Райський Яр», що розташовано по вул. Пролетарській, 153 в с. Софіївська Борщагівка, Києво - Святошинського району, Київської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків до ОСОБА_8, діючи умисно, з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень останньому, дістав з кишені своїх штанів кухонний ніж та наніс ним один удар в область серця

ОСОБА_8, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження у виді колото-різаної рани на передній поверхні грудної клітини зліва, за ходом якого пошкоджені міжреберні м'язи 5-го міжреберя, навколосерцева сумка, правий шлуночок серця та печінка, що потягли смерть потерпілого.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність винності засудженого та правильність кваліфікації його дій, просить вирок Києво Святошинського районного суду Київської області від 24грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду скасувати у звязку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок мякості. При цьому посилається на те, що судом не враховано, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, внаслідок якого загинула людина, злочин вчинив перебуваючи у стані алкогольного спяніння, свою вину не визнав. Одночасно зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 377 КПК України, оскільки при залишенні апеляції прокурора без задоволення не зазначив підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора,який не підтримав касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, захисника, який заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 121 КК України, а також правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості злочину внаслідок його мякості, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, при призначенні ОСОБА_6 покарання було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, ту обставину, що злочин він вчинив у стані алкогольного спяніння. Також судом було враховано його посередню характеристику, а також конкретні обставини справи.

Підстав вважати призначене ОСОБА_6 покарання несправедливим внаслідок його мякості, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора, немає. Обране засудженому покарання слід визнати таким, яке є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

Апеляційний суд, розглядаючи справу щодо ОСОБА_6, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував усі доводи поданої на вирок місцевого суду апеляції прокурора, на кожний з них дав вичерпну відповідь і обґрунтовано залишив вирок без зміни.

Тому, доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України є безпідставними.

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 за мякістю призначеного йому покарання, оскільки воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни судових рішень щодо ОСОБА_6 не встановлено.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16червня 2011 року щодо ОСОБА_6 без зміни.