розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 13 березня 2015 року касаційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 20 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року щодо ОСОБА_4.,

Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 20 травня 2014 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Ніжинського міського суду Чернігівської області від 17 жовтня 2012 року за ч.ч. 1, 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ст. 69 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців, звільненого 11 червня 2013 року по відбуттю покарання,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4. залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнаний винуватим та засуджений за те, що 27 серпня 2013 року біля магазину "Велика кишеня", розташованого на вул. Кудряшова, 1, у м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повторно таємно заволодів майном ОСОБА_5 на суму 4001 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень щодо ОСОБА_4. та призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Вважає, що судом першої інстанції належним чином не проаналізовано показання ОСОБА_5, ОСОБА_4., висновок судово-медичної експертизи № 2685 від 29 серпня 2013 року та безпідставно перекваліфіковано дії засудженого з ч. 1 ст. 187 на ч. 2 ст. 185 КК України, у зв'язку з тим, що в ході судового розгляду стороною обвинувачення не доведено, а судом не встановлено, що ОСОБА_4 вчинив напад на ОСОБА_5 з метою заволодіння його майном із застосуванням насильства, небезпечного для здоров'я останнього.

Також, на думку прокурора, судом безпідставно визнано показання ОСОБА_5 щодо можливості нападу на нього ОСОБА_4. такими, що ґрунтуються на припущеннях, а тому усі сумніви трактовано на користь обвинуваченого. Ухвалу суду апеляційної інстанції вважає незаконною та необґрунтованою, оскільки апеляційним судом не надано належної оцінки доводам, викладеним в апеляційній скарзі прокурора, а допущених судом першої інстанції порушень не усунуто.

Розглянувши доводи касаційної скарги, дослідивши долучені до касаційної скарги копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на таких підставах.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Як убачається з наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_4. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку.

Суд першої інстанції мотивовано перекваліфікував дії засудженого з ч. 1 ст. 187 на ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки в ході судового розгляду стороною обвинувачення не доведено, а судом не встановлено, що ОСОБА_4 вчинив напад на ОСОБА_5 з метою заволодіння його майном із застосуванням насильства, небезпечного для здоров'я останнього. Показання ОСОБА_5 щодо можливості нападу на нього ОСОБА_4. суд мотивовано відхилив, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердив, що не бачив хто саме його вдарив. Засуджений, не заперечуючи факту заволодіння майном потерпілого внаслідок крадіжки, у судовому засіданні заперечував проти застосування до останнього насильства, небезпечного для його здоров'я.

Крім того, зазначені у касаційній скарзі прокурора доводи, були предметом перевірки апеляційного суду який, з наведенням ґрунтовних мотивів, визнав їх недостовірними і вирок залишив без зміни. Свої висновки апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Зокрема суд апеляційної інстанції обґрунтовано, з наведенням належних мотивів, правильно відхилив доводи прокурора щодо неврахування судом першої інстанції висновків судово-медичної експертизи № 2685 від 29 серпня 2013 року при кваліфікації дій ОСОБА_4., оскільки даний висновок не вказує на спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень саме ОСОБА_4., а лише підтверджує наявність таких тілесних ушкоджень у потерпілого.

Також суд апеляційної інстанції правильно, у відповідності до ст. 95 КПК України, погодився з висновком суду першої інстанції про неможливість обґрунтування вироку показаннями засудженого, які він давав на стадії досудового розслідування, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_4 змінив свої показання і їх не було спростовано стороною обвинувачення.

Підстав вважати ОСОБА_4. необґрунтовано засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України, як про це зазначено у касаційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.

Покарання засудженому призначено у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4. та попередження вчинення ним нових злочинів.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення немає, то у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 20 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року щодо ОСОБА_4 відмовити.