головуючого Слинька С. С., суддів Наставного В. В., Чуйко О. Г., при секретаріза участю прокурора Зінорук В. В.,Кравченко Є. С. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 березня 2015 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12013040700000755 від 20 березня 2013 року, за касаційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2014 року щодо ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_2, неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2013 року за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; на підставі ст. 75 цього ж Кодексу звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

Вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2014 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а також постановлено виконувати самостійно вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2013 року.

Згідно з цим вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 19 березня 2013 року приблизно о 14.00 год. повторно шляхом вільного доступу таємно викрав із кімнати квартири АДРЕСА_1 чуже майно: ланцюжок із білого металу, ноутбук та спортивну кофту, чим заподіяв ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 4843 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2014 року цей вирок місцевого суду змінено: застосовано до ОСОБА_6 ст. 75 КК України, та звільнено його від відбування покарання, призначеного за ч. 2 ст. 185 цього Кодексу, з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на засудженого обов'язки, передбачені ст. 76 зазначеного Кодексу.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, стверджуючи, що застосування до засудженого положень ст. 75 КК України є помилковим.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які було підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви й підстави для його ухвалення.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України унаслідок м'якості є обґрунтованими.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, обираючи вид та міру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_6 за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, урахував тяжкість вчиненого ним протиправного діяння, дані, що характеризують особу винного, обставини, що пом'якшують покарання засудженого.

Зокрема, суд узяв до уваги, що ОСОБА_6 є раніше судимою особою, на обліку у психіатра не перебуває, не працює, за місцем проживання характеризується негативно, а обставинами, що пом'якшують його покарання, суд визнав щире каяття засудженого у вчиненому та часткове відшкодування завданої матеріальної шкоди.

На підставі наведених даних у їх сукупності районний суд призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої йому частини статті КК України (2341-14) .

При цьому в подальшому суд апеляційної інстанції, керуючись наведеним, а також ураховуючи те, що на утриманні засудженого перебуває двоє неповнолітніх дітей і він має ряд тяжких захворювань, з огляду

на фактичні обставини вчинення протиправного діяння дійшов висновку, що дії винного не становлять особливої небезпеки для суспільства, через що до нього можна застосувати ст. 75 КК України і звільнити його

від відбування покарання з випробуванням.

Разом із тим, апеляційний суд не звернув належної уваги на те, що засуджений вчинив нове кримінальне правопорушення, будучи раніше неодноразово судимим, у тому числі за злочини проти власності. Також апеляційний суд не врахував належним чином факту вчинення засудженим 29 червня 2013 року ще одного злочину проти власності, що хоча й не може впливати на визначення виду та міри покарання за кримінальне правопорушення, вчинене 14 березня 2013 року, однак мало б ураховуватися судом при визначенні можливості та доцільності застосування положень ст. 75 КК України.

Крім того, факт, на який послався апеляційний суд як на одну з підстав застосування положень цієї статті, про те, що ОСОБА_6 викрав чуже майно у сина колишньої дружини, не може позитивно його характеризувати чи зменшувати ступінь небезпеки цього протиправного діяння для суспільства.

Зазначене дає підстави для висновку, що суд застосовуючи до засудженого положення ст. 75 КК України, не проаналізував належним чином усіх обставин справи, які мають юридичне значення при визначенні міри й виду покарання та можливості й доцільності звільнення від його відбування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції під час розгляду провадження допустив істотні порушення процесуального закону, внаслідок чого його рішення підлягає скасуванню та призначенню нового розгляду провадження у суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід належно оцінити всі фактичні обставини справи, дані про особу засудженого та обставини, які мають юридичне значення при визначенні виду та міри покарання, у тому числі й ті, які можуть бути підставами для застосування положень статтей 69 чи 75 КК України (2341-14) і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

При цьому в разі, якщо за наслідками нового розгляду суд апеляційної інстанції дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у інкримінованому йому протиправному діянні за тих самих обставин та даних про особу винного, то з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, спосіб та умови його вчинення, характеристику особи засудженого, звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України слід вважати явно несправедливим унаслідок м'якості.

Керуючись статтями 434, 436, 438 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2014 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд провадження за його обвинуваченням у суді апеляційної інстанції.