Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Крещенка А.М., Шибко Л.В.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

захисника ОСОБА_1,

законного представника засудженого ОСОБА_2,

розглянула 13 березня 2012 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_3 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

В даній справі вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 18 лютого 2011 року засуджено

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого 05.12.2008 р. за ч. 3 ст. 185, ст. 104 КК України на 4 роки позбавлення волі зі звільненням від відбування призначеного покарання з випробовуванням протягом дворічного іспитового строку, громадянина України,

за ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі;

на підставі ст. 71 КК України остаточно за сукупністю вироків на 6 років позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо яких судові рішення не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2011 року вказаний вирок залишено без зміни.

Згідно вироку, неповнолітні ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, 2 лютого 2009 року, приблизно о 4 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного спяніння та діючи за попередньою змовою між собою із розподіленням ролей, зламали викруткою замки ролету та проникли в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2» на АДРЕСА_1, звідки викрали майно ОСОБА_6 загальною вартістю 2?290 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить скасувати вищезазначені судові рішення щодо ОСОБА_3, а справу закрити через відсутність доказів вчинення ним крадіжки та складу злочину.

Заслухавши доповідача, пояснення законного представника засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, які підтримали скаргу останнього, а також прокурора, який просив залишити оскаржені судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій й перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України, не підлягають.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у повторному таємному викраденні чужого майна, поєднаному із проникненням у приміщення за попередньою змовою групою осіб, ґрунтуються на показаннях засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про його участь у вчиненні цього злочину, потерпілої ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, на даних протоколів очних ставок, відтворення обстановки та обставин події, огляду місця події, явок з повинною, вилучення речових доказів.

Обставини на які посилається захисник відсутність даних про виявлення у його підзахисного викраденого майна та відсутність очевидців участі ОСОБА_3 в крадіжці, окрім ОСОБА_4 та ОСОБА_5, тощо не спростовують вищезазначених висновків суду.

Покарання ОСОБА_3 призначено відповідно до загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу та інших обставин справи, у тому числі й тих, на які посилається у касаційній скарзі захисник.

Підстав для його помякшення колегія суддів не вбачає.

Апеляційний суд ретельно розглянув апеляцію захисника, яка за змістом аналогічна касаційній скарзі, і з дотриманням вимог ст. 377 КПК України докладно вмотивував свої висновки про її необґрунтованість.

Порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити судам повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення не встановлено.

Зважаючи на зазначене, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 18 лютого 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2011 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 - без задоволення.