розглянула 6 березня 2012 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у її розгляді судом апеляційної інстанції, на рішення зазначеного суду.

В цій справі вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 19 квітня 2011 року засуджено

ОСОБА_1, 1989 р. н., не судимого, громадянина України,

• за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

• за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі;

• за ч. 2 ст. 315 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі;

• на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 13 липня 2011 року вказаний вирок залишено без зміни.

Згідно вироку, ОСОБА_1, у вересні 2010 року, у с. Травневе Збаразького району Тернопільської області, знайшов декілька рослин коноплі, які, з метою збуту, переніс до свого домогосподарства в цьому ж селі, висушив, відділив насіння, та зберігав.

Він же, на початку вересня 2010 року, поруч з сільським клубом, у присутності ОСОБА_2 виготовив пристрій для куріння марихуани та вжив її, після чого запропонував вказаному неповнолітньому. Останній погодився та викурив такий же наркотичний засіб.

На початку жовтня 2010 року, у підсобному приміщенні за місцем свого проживання, ОСОБА_1 виготовив пристрій для куріння марихуани, вжив цей наркотичний засіб та пригостив ним свого брата ОСОБА_3

Він же, 19 жовтня 2010 року, під час оперативної закупівлі продав за 180 грн працівнику правоохоронних органів 13,68 гр канабісу, а під час обшуку в його домоволодінні цього ж дня було виявлено та вилучено ще 617,18 гр зазначеного особливо небезпечного наркотичного засобу, який він зберігав без мети збуту.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Стверджує, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував положення ст. 69 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м’якості, а суд апеляційної інстанції не звернув увагу на це порушення закону.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій й перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України, не підлягають.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються, а доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м’якості, є необґрунтованими.

Так, місцевий суд, врахувавши ступінь тяжкість вчинених злочинів, в тому числі й факт схиляння неповнолітнього до вживання наркотичних засобів, наслідки цих злочинних діянь та особу засудженого, прийшов до обґрунтованого висновку щодо призначення, на підставі положень ст. 69 КК України, більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.

При цьому суд вмотивував своє рішення посиланнями на такі пом’якшуючі обставини, як щире каяття ОСОБА_1 та активне сприяння розкриттю злочинів, визнання ним вини, його першу судимість та молодий вік.

Апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляцій та вмотивувавши свої висновки, у відповідності до вимог ст. 377 КПК України, обґрунтовано визнав вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

При цьому, апеляційний суд врахував, що прокурор, який брав участь у розгляді справи, просив призначити ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на 4 роки, тобто - на один рік більше призначеного остаточного покарання за сукупністю злочинів.

Така різниця не дає підстав для визнання призначеного засудженому покарання явно несправедливим, отже - не може бути підставою для скасування судового рішення в касаційному порядку.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, колегією суддів не виявлено.

Зважаючи на зазначене, керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 13 липня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційну скаргу прокурора - без задоволення.