розглянула 10 березня 2015 року у м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за касаційними скаргами засуджених та їх захисників ОСОБА_1 й ОСОБА_2 на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 4 липня 2014 року.

Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_4, 1956 р. н., не судимого, громадянина України,

за ч. 4 ст. 368 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна, позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної виконавчої влади строком на 3 роки, та позбавленням на підставі ст. 54 КК України п'ятого рангу державного службовця;

ОСОБА_5, 1984 р. н., не судимого, громадянина України,

за ч. 5 ст. 27 та ч. 4 ст. 368 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна та позбавленням на підставі ст. 54 КК України спеціального військового звання капітан.

Згідно вироку ОСОБА_4, будучи головою Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області, з 22.06.2011 вимагав у ОСОБА_6, а 03.07.2012 отримав від нього через пособника ОСОБА_5 6 927 500 грн за надання хабародавцю та 11 особам, від імені яких він діяв, дозволу на розборку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельних ділянок загальною площею 24 га із земель запасу Отрадокам'янської сільської ради для ведення особистого селянського господарства та підписання державних актів на право власності на вказані земельні ділянки.

У касаційних скаргах захисники ОСОБА_1 й ОСОБА_2 та засуджені ОСОБА_4 й ОСОБА_5 порушують питання про скасування вказаних судових рішень з направленням справи на нове розслідування через істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а останні двоє - ще й через неправильне застосування кримінального закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_4 й ОСОБА_5 та захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які підтримали скарги сторони захисту, думку прокурора про необхідність залишення оскаржених рішень без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів визнає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій й перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, не підлягають, а неповнота досудового й судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовуються касаційні скарги, самі по собі, згідно ст. 367 КПК України 1960 року, є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку.

Твердження в касаційних скаргах про недоведеність винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів за які їх засуджено безпідставні, оскільки протилежні висновки суду першої інстанції в цій частині ґрунтуються, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України 1960 року, на неупередженій оцінці безпосередньо досліджених ним доказів та на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Такі висновки відповідають:

показанням ОСОБА_4 в судовому засіданні про те, що передані йому через ОСОБА_5 6 927 500 грн були отримані від ОСОБА_6 не в якості хабара, а для інвестування у спільний бізнес-проект на 24 га земельних ділянок, виділених на ім'я останнього та ще 11 осіб, а отримати сумку з вказаними коштами поза межами РДА він доручив своєму синові через те, що розумів незаконність своїх дій як державного службовця з планування ведення бізнесу;

показанням ОСОБА_5 у судовому засіданні про те, що 03.07.2012 його батько ОСОБА_4 у приміщенні Бериславської РДА познайомив його з ОСОБА_6, передав останньому якісь акти й попросив поїхати з ним та "щось отримати" від нього, після чого вони кожен на своєму автомобілі доїхали до села Зміївка і зупинились, ОСОБА_6 приніс сумку, показав кошти, що знаходились в ній, та поклав її на переднє сидіння транспортного засобу ОСОБА_5, який не встиг уїхати, оскільки був затриманий працівниками правоохоронних органів на місці події;

показанням свідка ОСОБА_6 про обставини за яких у нього, діючого від свого імені та від імені ще 11 громадян, голова РДА ОСОБА_4 з 22.06.2011 вимагав спочатку 900 000, а потім - 850 000 доларів США за виділення 24 га із земель запасу Отрадокам'янської сільської ради (по 2 га кожному із заявників), зокрема - й 21.06.2012, коли висунув вимогу передати хабар його довіреній особі 03.07.2012 в обмін на підписання й видачу державних актів на право власності на зазначені земельні ділянки, та про обставини за яких він 03.07.2012 передав сину голови РДА ОСОБА_5 6 927 500 грн;

даним протоколу усної заяви ОСОБА_6 від 25.06.2012 до ГУБОЗ МВС України про вимагання у нього ОСОБА_4 хабара;

показанням свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про обставини за яких вони подавали заяви про виділення їм у власність земельних ділянок, про повідомлення ОСОБА_16 у червні 2012 року про вимагання керівництвом Бериславської РДА хабара;

показанням свідка ОСОБА_16 про вимагання керівництвом Бериславської РДА у ОСОБА_6 в червні 2012 року 850 000 доларів США за виділення земельних ділянок;

показанням свідка ОСОБА_17 про те, що влітку 2011 року він познайомив ОСОБА_6 з ОСОБА_4 з яким заявник в подальшому і вирішував усі питання з виділення земельних ділянок за заявами 12 осіб;

показанням начальника відділу Держкомзему в Бериславському районі свідка ОСОБА_18 про обставини за яких ОСОБА_4 давав вказівки прискорити виготовлення та видачу ОСОБА_6 документів на землю, що усі рішення пов'язані із виділенням вказаних земельних ділянок голова РДА вирішував самостійно, а 02.07.2012 свідок передав своєму керівникові на підпис державні акти на зазначені земельні ділянки;

даним протоколів від 03.07.2012 про передачу ОСОБА_6 6 927 500 грн та технічних засобів аудіофіксування;

показанням свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20, понятих ОСОБА_21 й ОСОБА_22 про обставини передачі ОСОБА_6 6 927 500 грн та технічних засобів;

даним протоколу про результати здійснення 03.07.2012 оперативно- технічних заходів;

даним карт пам'яті SD-8 Gb №655т, SD-8 Gb№ 656т про перебіг подій, пов'язаних з підготовкою передачі хабара та його передачі 03.07.2012;

даним протоколу від 03.07.2012 виїмки у ОСОБА_23 12 державних актів на право власності на землю, які вона отримала після передачі ОСОБА_6 хабара ОСОБА_4;

показанням свідка ОСОБА_24 про те, як 03.07.2012 ОСОБА_6 передав ОСОБА_5 хабар, а правоохоронні органи вилучили отримані останнім кошти;

показанням свідка ОСОБА_25 про обставини проведення за участю ОСОБА_5 огляду місця події та виявлення й вилучення з автомобіля "Форд Мондео" сумки з 6 927 500 грн;

даним протоколу від 03.07.2012 огляду місця події в приміщенні Бериславської РДА.

За таких обставин, висновки місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а ОСОБА_4 - ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України обґрунтовано визнані апеляційним судом такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Твердження засудженого ОСОБА_4 про порушення його права на захист не обґрунтовані, оскільки копію обвинувального висновку, затвердженого 01.11.2012 заступником Генерального прокурора України ОСОБА_26 йому було вручено 19.12.2012 (т. 9 а. с. 293).

Не обґрунтованими є й доводи касаційних скарг засуджених та захисників в частині порушення положень кримінально-процесуального закону під час проведення слідчих дій та при складанні відповідних протоколів (відсутність даних про походження грошових коштів вручених ОСОБА_6 для передачі в якості хабара; проведення огляду місця події після затримання ОСОБА_5, але до порушення кримінальної справи; відсутність реєстраційних номерів на протоколах; використання при складанні протоколів електронних носіїв інформації; описка в протоколі особистого обшуку ОСОБА_5 щодо часу його складання; відсутність в протоколі демонстрації відеозапису від 03.07.2012 даних про час відтворення; наявність в протоколі виїмки у ОСОБА_23 державних актів на землю нібито неправдивих даних про участь в цій слідчій дії понятих тощо), оскільки суди першої та апеляційної інстанцій ретельно перевірили ці твердження та визнали їх або такими, що спростовуються відповідними доказами, або такими, що не є істотними, оскільки не вплинули та не могли вплинути на правильність розгляду справи.

Свої висновки в цій частині суди належним чином обґрунтували, а в касаційних скаргах відсутні достатні та переконливі доводи на їх спростування.

Доводи сторони захисту про недопустимість висновку судово-технічної експертизи документів № 173 від 10.07.2012 правильно відкинуті, оскільки суди обґрунтовано визнали, що в справі відсутні дані, які б давали підстави для сумнів в достовірності вказаного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що обвинувачених було ознайомлено одночасно як з висновком судово-технічної експертизи, так і з постановою про її призначення, після чого вони та їх захисники не заявляли клопотань про неповноту цього висновку чи поставлених перед експертами запитань.

Отже, права обвинувачених були забезпечені, а допущене при цьому порушення вимог кримінально-процесуального закону не є істотним.

Суперечності в показаннях свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_27 тощо, на які посилаються засуджені та захисники в касаційних скаргах (в частині пакування грошей банківською стрічкою чи "резинкою" тощо), обґрунтовано визнані місцевим та апеляційним судами такими, що не є істотними та не вплинули й не могли вплинути на правильне вирішення справи.

В касаційних скаргах відсутні посилання на будь-які докази, покладені в основу обвинувального вироку, які були отримані внаслідок застосування до обвинувачених незаконних методів слідства.

Суди першої та апеляційної інстанції ретельно перевірили твердження засуджених та захисників про нібито "фальшування" кримінальної справи та обґрунтовано визнали їх безпідставними, а проведені оперативно-розшукові заходи - такими, що здійсненні у відповідності до вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" (2135-12) й відповідних підзаконних нормативно-правових актів.

Твердження засуджених та захисників про відсутність предмету хабара та відомостей про його походження спростовується, як правильно визнали місцевий та апеляційний суди, даними про отримання 6 927 500 грн з Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України (т. 11 а. с. 41) та їх повернення (т. 3 а. с. 151, 152).

Апеляційний суд розглянув справу у відповідності до положень кримінально-процесуального закону, а постановлена ним ухвала відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, оскільки в ній докладно вмотивовано висновки про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції й безпідставність доводів апеляцій засуджених й захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які аналогічні доводам касаційних скарг.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, при розгляді даної справи не було допущено.

Зважаючи на зазначене, керуючись пунктами 11, 15 розділу ХІ "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та статтями 394- 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 4 липня 2014 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без зміни, касаційні скарги останніх та захисників ОСОБА_1 й ОСОБА_2 - без задоволення.