розглянула в судовому засіданні 6 березня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 18 березня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 367 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2500 грн. з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням адміністративно-господарських і організаційно-розпорядчих функцій в органах влади і місцевого самоврядування та виконанням функцій представника влади, а також з позбавленням права обіймати на підприємствах, установах й організаціях усіх форм власності посади, повязані з виконанням постійно чи тимчасово адміністративно-господарських і організаційно-розпорядчих функцій на 1 рік 6 місяців.

На підставі ч. 4 ст. 74 звільнено від основного й додаткового покарання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь резервного фонду держбюджету України 24500 грн.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 скасовано й на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України провадження по справі закрито.

У решті вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він, перебуваючи на посаді міського голови м. Тисмениця Івано-Франківської області, неналежно виконував службові повноваження при складанні списків постраждалих від повені 2008 року, що призвело до безпідставного перерахування окремим жителям цього міста 38000 грн. з резервного фонду держбюджету.

У касаційній скарзі прокурор порушив питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 через істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок мякості, просив справу направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, необґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України на ч.1 ст. 367 КК України, оскільки таке рішення судів суперечить матеріалам справи. Прокурор у скарзі вказав також, що суд при призначенні ОСОБА_1 покарання в достатній мірі не врахував, що даний злочин він вчинив як представник влади, своїми діями скомпрометував себе та підірвав авторитет органів місцевого самоврядування, та безпідставно застосував ч. 4 ст. 74 КК України. Крім того, прокурор зазначив, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, а також суд безпідставно закрив провадження по справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України .

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про часткове підтримання поданої скарги та направлення справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Відповідно до статей 362 і 365 КПК України суд апеляційної інстанції зобовязаний перевірити усі доводи апеляцій, у тому числі якщо для того є підстави і шляхом проведення судового слідства. Усі доводи, що містяться в апеляціях, мають бути ретельно вивчені, проаналізовані з урахуванням наявних у справі та додатково поданих матеріалів з тим, щоб жодний довід не залишився нерозглянутим.

Згідно зі ст. 377 КПК України у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобовязаний навести докладні мотиви прийнятого рішення, і, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визнано необґрунтованою, а доводи апелянта безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, на вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 18 березня 2010 року прокурором було подано апеляцію, в якій він, зокрема, вказував на те, що суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 367 КК України.

Апеляційний суд фактично не розписав в ухвалі зміст апеляції, належним чином вказаних доводів в ухвалі не проаналізував і не зазначив підстав, через які апеляцію прокурора визнав необґрунтованою, зокрема, в ухвалі не міститься мотивування правильності рішення суду першої інстанції про правильність перекваліфікації дій ОСОБА_1 зі ст. 366 ч. 2 КК України на ч. 1 ст. 367 КК України.

Крім того, в ухвалі апеляційного суду належним чином не мотивовано підстави закриття справи за ст. 49 КК України, виходячи з характеру злочину, за який його засуджено, та моменту його закінчення завдання істотної шкоди, заподіяної злочином, передбаченим ч. 1 ст. 367 КК України.

Також апеляційний суд, вирішуючи питання про закриття справи, не прийняв ніякого рішення щодо ОСОБА_1, як то передбачено ст.ст. 49, 74 КК України.

Таким чином, апеляційний суд, частково задовольнивши апеляцію, не навів жодних підстав, через які відкинув фактично всі доводи прокурора, обмежившись перерахуванням доказів, на які є посилання у вироку, і загальним формулюванням про правильність висновків суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та постановив щодо нього ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки доводи прокурора про неповноту судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи залишено поза увагою суду апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвала апеляційного суду постановлена з істотним порушенням КПК України (1001-05) , а тому підлягає скасуванню, а кримінальна справа направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду необхідно перевірити усі доводи апеляції прокурора, а також інші доводи, викладені у його касаційній скарзі, за необхідності провести судове слідство та постановити законне й обґрунтоване рішення.