ознайомившись з касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 2 лютого 2015 року,

Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_2, 1984 р.н., громадянина України, неодноразово судимого, останній раз - 24.10.2007 за ч. 2 ст. 186, ст. 69 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 24.12.2010 по відбуттю покарання, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

- за ч. 2 ст. 307 КК України на 7 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Згідно вироку, ОСОБА_2 02.12.2013 в м. Миколаєві підклав до підошви чобіт 0,995 г особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого, та через ОСОБА_3, не повідомляючи останній про наркотичні засоби, передав чоботи до Ольшанської виправної колонії № 53 засудженому ОСОБА_4 для подальшої передачі засудженому ОСОБА_5

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону просить скасувати вказані судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_2

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнота судового розгляду, на що посилається захисник у касаційній скарзі, самі по собі можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду, згідно до вимог ст. ст. 409, 410 КПК України, апеляційним судом.

Отже, в касаційній скарзі захисника відсутні посилання на підстави для зміни чи скасування судових рішень судом касаційної інстанції, передбачені ч. 1 ст. 438 КПК України.

Твердження захисника про недоведеність вини засудженого у вчиненні придбання, перевезення та збуту особливо небезпечного наркотичного засобу у місця позбавлення волі є безпідставними, оскільки протилежні висновки суду в цій частині ухвалено, у відповідності до вимог ст. 370 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Такі висновки відповідають показанням свідків-понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про вилучення 02.02.2013 при огляді передачі ОСОБА_3 з чоловічих чобіт речовини коричневого кольору; показанням свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_8 про передачу їй 02.02.2013 засудженим ОСОБА_2 пакету з цигарками і чоботами для передачі в Ольшанську виправну колонію № 35 та вилучення працівниками вказаної установи з чобіт наркотичного засобу; показанням свідка ОСОБА_9 про передачу нею 02.02.2013, за проханням її засудженого брата ОСОБА_5, ОСОБА_2 передачі з чоботами та цигарками; даними протоколу огляду місця події від 02.02.2013 про виявлення та вилучення рідини коричневого кольору; висновку експерта № 2010 від 04.12.2013 про те, що надана на дослідження рідина є особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим масою 0,995 г; даним протоколів впізнання за фотознімками згідно яких свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_8 упізнали засудженого як особу, яка передала їм пакет з чоботами.

Визнавши ці докази достовірними та оцінивши їх в сукупності з іншими фактичними даними, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 в скоєнні вказаного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії.

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами належним чином перевірялися та були мотивовано відхилені доводи захисника про непричетність засудженого до вчинення злочину.

Як встановлено апеляційним судом, огляд місця події 02.12.2013 проведено з дотриманням вимог ст. 237 КПК України, а складений за результатами огляду протокол відповідно до ст.ст. 85, 86 КК України є належним та допустимим доказом.

Покарання засудженому призначено з урахуванням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, та є справедливим.

Апеляційний суд, у відповідності до вимог ст. 419 КПК України, вмотивувавши свої висновки, обґрунтовано залишив без зміни вирок суду першої інстанції, а доводи захисника на спростування вищезазначених висновків не переконливі.

Отже, з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення немає.

Зважаючи на зазначене, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 2 лютого 2015 року стосовно ОСОБА_2.