головуючого-судді Матієк Т.В., суддів Марчук Н.О., Романець Л.А., за участю прокурора ОСОБА_4, розглянула в судовому засіданні 6 березня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 21 липня 2011 року щодо ОСОБА_5

Вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, є особою, що не має судимості відповідно до ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 1 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього обовязків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 21 липня 2011 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

Як установив суд, ОСОБА_5 4 листопада 2010 року приблизно о 18 годині 45 хвилин навпроти будинку АДРЕСА_1, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, підбіг ззаду до ОСОБА_6 та вихопив з її рук сумку, в якій знаходились особисті речі потерпілої. У результаті зазначених злочинних дій потерпілій було заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 1810 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушив питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у звязку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засудженого внаслідок мякості. Зазначив, що судом при призначенні ОСОБА_5 покарання не було враховано те, що він вчинив злочин щодо особи похилого віку, що відповідно до ст. 67 КК України є обставиною, яка обтяжує покарання. Крім того, суд не врахував того, що ОСОБА_5 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, вини своєї не визнав. Суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, не звернув увагу на зазначені обставини та не дав їм оцінки.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав скаргу частково, просив скасувати ухвалу апеляційного суду у звязку з мякістю призначеного покарання, а справу направити на новий апеляційний розгляд, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку, та які по суті не оспорюються у касаційній скарзі.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії засудженого кваліфіковано вірно.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину та даним про його особу є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше пяти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженому покарання суд у повній мірі дотримався вимог зазначених законів. Зокрема, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості, обставини справи, дані про особу засудженого, який є особою, що не має судимості відповідно до ст. 89 КК України, має постійне місце проживання, на досудовому слідстві повністю визнавав свою вину, жодних тілесних ушкоджень потерпілій не заподіяв.

Приймаючи рішення про можливість виправлення засудженого без реального відбування ним покарання, суд врахував обставиною, що помякшує покарання, часткове відшкодування ОСОБА_5 заподіяної матеріальної шкоди (а.с. 116), думку потерпілої, яка не наполягала на позбавленні його волі (а.с. 162 зворот).

За наявності зазначених обставин, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без реального відбування ним покарання, встановивши іспитовий строк, передбачений ст. 75 КК України, та поклавши на нього обовязки, визначені у ч. 1 ст. 76 КК України.

Посилання прокурора на безпідставність неврахування судом при призначенні покарання того, що злочин вчинено щодо особи похилого віку, є неспроможними, оскільки визнання будь якої обставини такою, що обтяжує покарання, є правом, а не обовязком суду. Крім того, прокурор, який брав участь у розгляді справи, в судових дебатах також дійшов висновку про відсутність таких обставин.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши справу за апеляцією прокурора, дійшов висновку про законність вироку суду першої інстанції, навівши в ухвалі відповідно до вимог ст. 377 КПК України докладні мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог кримінально - процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 21 липня 2011 року щодо ОСОБА_5 без зміни.